Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
На початку широкомасштабної війни російські пропагандисти твердили, що їхній «другій армії світу» вистачить кілька днів, аби взяти Київ та виконати завдання своєї так званої спеціальної військової операції — денаціоналізувати та демілітаризувати країну. А іншими словами — під цими надуманими приводами вдертися до України й позбавити її незалежності й суверенітету.
Але, як-то кажуть — невдача спіткала рашистських керманичів. Уже у перші дні після вторгнення вони зрозуміли, що парадна форма, яку так легковірно прихопили з собою вояки, уже не знадобиться. Глашатаї кремлівського рейху, чи то самі, чи то за вказівкою з кремля, поспіль почали змінювати свою риторику.
Заздалегідь підготовлена стаття «Наступление россии и нового мира», яку запланували на ранок 26 лютого 2022 року, швидко зникла зі шпальт РІА Новости. Утім у засіках Інтернету вона все ж зберіглася й дивує своїм самовпевненим пафосом: «россия восстанавливает свое единство — трагедия 1991 года, этой страшной катастрофы нашей истории, ее противоестественный вывих, преодолены».
Автор статті петро акопов, що публічно підтримує російську військову агресію проти України, передчасно радів, що нарешті східні слов’яни возз’єдналися: «Да, большой ценой, да, через трагические события фактически гражданской войны, потому что сейчас пока еще стреляют друг в друга братья, разделенные принадлежностью к русской и украинским армиям, — но Украины как антироссии больше не будет. россия восстанавливает свою историческую полноту, собирая русский мир, русский народ вместе — во всей его совокупности великороссов, белорусов и малороссов. Если бы мы отказались от этого, позволили бы временному разделению закрепиться на века, то не только предали бы память предков, но и были бы прокляты нашими потомками — за то, что допустили распад русской земли».
Пропагандисти на кшталт акопова уже не перший місяць декларують інші наративи – буцімто миролюбні росіяни закликають впертих українців до переговорів, котрим їхні кровожерливі «куратори» не дозволяють пристати на цю пропозицію.
Те ж видання РІА Новости переконує, що «час не грає на руку Києву», що навіть закордонні аналітики, зокрема видання Financial Times, наголошують на успіхах російської армії. «Саме росіяни досягають невеликих успіхів на полі бою на цей момент, таким чином українці незабаром можуть бути змушені поступитися Бахмутом (Артемівськом), де зараз тривають бої… Українським військам не вистачає боєприпасів та техніки, зокрема винищувачів, які можуть знадобитися для швидкого успіху» —, цитує РІА британську щоденну газету.
Й додає, що росія неодноразово вказувала, що готова до переговорів, проте Київ на законодавчому рівні запровадив заборону на них. А ось Захід, буцімто, «постійно закликає рф до переговорів, готовність до яких москва виявляє, але при цьому на Заході ігнорують постійні відмови Києва від переговорів».
І, звичайно ж, постпред рашистської федерації при ООН василь небензя каже про них, але з огляду на «ситуацію “на землі”, проте український режим у цьому не зацікавлений».
У вчорашньому інтерв’ю одному з провідних пропагандистських російських новинних інтернет-видань «лента.ру» заступник міністра закордонних справ росії михайло галузін розповів, за яких умов можливі переговори з Україною і на що вона підштовхувала Україну ще під час наочних раундів переговорів у білорусі та Туреччині, котрі тривали до середини квітня минулого року.
«Ми з українцями готували договір про врегулювання ситуації в Україні, її нейтралітет та гарантії безпеки. Обговорювали її нейтральний, позаблоковий та без’ядерний статус, нові територіальні реалії, зобов’язання щодо демілітаризації та денацифікації, недискримінації російськомовного населення та нацменшин, відновлення офіційного статусу російської мови», — зізнався галузін.
По суті, це була вимога окупантів підписати не мирну угоду, а капітуляцію.
Тож, про які перемовини може йтися, коли повертатися до кордонів 1991 року рашисти не збираються, й вперто бубонять: «порушувати власну конституцію нас ніхто не змусить, а, згідно з нею, Донецька, Луганська республіки, а також Запорізька та Херсонська області — вже наші».
Представник зовнішньополітичного відомства країни-терориста, що за рік випустила по Україні понад 5 тис. крилатих ракет, завдала 3,5 тис. авіаударів, зітерла на порох цілі міста й села, убила величезну кількість мирних українських громадян, цинічно рекомендує нам: «А взагалі найкращі гарантії безпеки для будь-якої країни, зокрема України — це повага до прав власних громадян та підтримання дружніх відносин насамперед із сусідніми історично, економічно та культурно близькими країнами».
Натомість Президент України Володимир Зеленський неодноразово представляв світові умови миру з росією — це формула миру, що, зокрема, передбачає виведення окупаційних військ з України та відшкодування збитків. Під час пресконференції для українських та іноземних ЗМІ «Лютий. Рік незламності» він наголосив, що злочини, скоєні агресором та його армією в Україні, були надзвичайно жахливими, від них загинула й постраждала велика кількість людей, тож неможливо просто «знайти вихід із ситуації», як пропонують деякі політики.
— Що значить «вихід»? Що сталося, коли вбито таку кількість людей? Це ж лідер росії, лідер великої держави. І вони повинні бути відповідальними. Це ж не дитинка, яка щось зламала, і можна пробачити. Є інший бік, коли треба відповідати за злочин. Відповідати перед законом, перед судом, — наголосив Президент.
Цю позицію підтримує чи не увесь український народ. Опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведене до річниці широкомасштабного вторгнення показало, що для 87% респондентів жодні територіальні поступки не є припустимими.
З огляду на таку непримиримість позицій російської та української сторін — жодних переговорів найближчим часом передбачити складно.
Такої думки дотримується й виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко. У коментарі АрміяInform він повідомив, що станом на зараз мирних переговорів бути не може: «Виступ володимира путіна перед федеральними зборами показав наступну річ: він сказав своєму народові «війна буде довгою» і щось змінювати на цьому етапі він не збирається. російське суспільство зараз розділено на дві частини. Одна — умовно півтора мільйона, котрі служать зараз в армії, плюс їхні родичі, яким було сказано — «не переживайте — вас уб’ють, але ми заплатимо за це гроші» і в принципі на основі цього грошового договору він хоче побудувати собі таку внутрішню цивільну гвардію. Друга частина — це решта населення росії, якій пообіцяли — «ви не будете бунтувати, а ми постараємося зробити так, щоб вам не стало гірше або не стало значно гірше і ми не повернемося у 90-ті роки».
Вадим Денисенко вважає, що зараз ситуація у російському суспільстві із стану ура-патріотичної агресії перейшло в стан апатії: «По суті, суспільство змирилося з тим, що відбувається, і дало карт-бланш путіну на найближчі, як мінімум — далі загадувати не можна, шість-дев’ять місяців, якщо нічого екстраординарного не станеться, на продовження війни. Тому говорити про те, що у короткостроковій і навіть у середньостроковій перспективі розпочнуться серйозні переговори про мир, чесно кажучи, не доводиться».
Утім, заклики росіян до їхнього проведення, що усе частіше і частіше з’являються в інформаційному просторі, свідчать про неспроможність «другої армії світу» не лише виконати завдання своєї так званої спеціальної військової операції, а й взагалі видряпатися на сухе, зберігши своє реноме, армію й саму імперію…
