Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Командир танка Т-64 — мобілізований харків’янин із позивним «Сєдой». Разом зі своїм екіпажем б’є ворога на Луганщині. Чоловік має трьох дітей — заради їхнього майбутнього і пішов на війну.
— Після широкомасштабного вторгнення, 28 лютого, я прийшов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Але там відмовили, оскільки в мене троє неповнолітніх дітей. Після того, як старшому виповнилося 18 років — зателефонували. І ось я тут. Захищаю країну, — розповідає «Сєдой». — Рухало мною бажання якнайшвидше вигнати цю нечисть.
Пригадав чоловік, як він й рідні зустріли ранок 24 лютого рік тому:
— Я з Харкова. О пів на п’яту почалися прильоти, вибухи. Спочатку не розуміли, що відбувається, потім усвідомили — війна. Особисто в мене паніки не було, було страшно за дітей.
Нині «Сєдой» командир танка. На важкість бойової роботи не скаржиться, на техніку не нарікає, командою задоволений. На питання: що скаже онукам, коли вони спитають з ким воював дід, відповідає коротко: «з фєдєрастами».
— Прикриваємо піхоту, працюємо із закритих вогневих позицій, ведемо бойові дії. Найголовніше в роботі — щоб була взаємодія та взаєморозуміння. Щоб екіпаж працював, як єдине ціле — потрібно знаходити спільну мову, — каже танкіст.
Також він розповідає, що за цей рік багато всього було, але запам’ятався перший виїзд на роботу з закритих вогневих позицій. У цей день вони потрапили під щільний артобстріл, до цього такого не було. Вижити та виконати завдання допомогли укриття, бліндажі. Перечекали, змінили позицію і виконали завдання.
«Т-64 любимо за те, що він точно б’є, хоча, звичайно, і старенький. Працюємо осколково-фугасними, кумулятивними, бронебійними снарядами, є два кулемети. Порівнювати цей танк з іншими не можу, оскільки знайомий лише з ним, якби був „Леопард“ — міг би щось про це сказати. Але, якщо немає іншого, щоб воювати — і це добра машина.
Ми захищаємо свою землю, свої родини, а вони йдуть загарбувати. Не знаю, що ними рухає. Один параноїк наказав, вони й пішли, як отара баранів.
Я гадаю що все відновиться і буде, як раніше. Україну не зламати, будемо жити ще краще, як-то кажуть — більш впевнено», — говорить батько трьох дітей, танкіст «Сєдой» з Харкова.
