Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У Харкові на території Храму Святого Іоана Богослова біля меморіальної дошки, присвяченої загиблим учасникам Революції Гідності та загиблим внаслідок теракту в обласному центрі роком пізніше, вшанували пам’ять патріотів України.
На захід, що через загрозу диверсії кілька разів переносився, прийшли військовослужбовці Харківського гарнізону, державні посадовці, волонтери та всі небайдужі.
Панахиду за загиблими героями провів архієпископ Харківський і Слобожанський Митрофан разом із військовими капеланами кількох частин Збройних Сил України.
— У Біблії сказано: «Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів». На самопожертві цих людей ми виховуватимемо нові покоління вільних людей. Вороги як тоді, так й зараз, вбиваючи мирних людей, остаточно відвертаються від Бога, — зауважив архієпископ Митрофан.
По завершенню панахиди кожен з присутніх зміг висловити свою думку.
— Під час мирної ходи біля Палацу спорту в лютому 2014-го харків’яни, ціною власного життя, зірвали розчленування України. Рік потому на тому ж місці вороги знову вбили людей. На жаль, загинули найкращі з українців. Наймолодшому з них— Дані Дідіку, назавжди буде лише 15 років. Пам’ять про них житиме вічно, — зазначила голова ГО «Всеукраїнське об’єднання рідних, зниклих безвісти та загиблих захисників України» і військова волонтерка Марина Полякова.
Наприкінці заходу присутні виконали Державний Гімн України, а потім — обмінялися своїми міркуваннями, як на регіональному рівні можна протистояти російській агресії та протидіяти кремлівській пропаганді.
Фото автора
