Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
Мова — це історія народу, духовний скарб нації… Зважаючи на це, московіти впродовж століть намагаються позбавити нас, українців, цього надбання.
Довідково. Міжнародний день рідної мови був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року. Запроваджено його було з метою сприяння мовній і культурній різноманітності й багатомовності.
Рішенням про впровадження Дня рідної мови ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної належності особи, адже близько половині із 6000 розмовних мов світу нині загрожує зникнення. Також організація певна, що це є важливим кроком до визнання необхідності захистити різноманіття культур і зберігати повагу до мови як показника культури.
Віднедавна в росії з’явилася нова тема для обговорення на шпальтах масмедіа і на телезбіговиськах, які там іменуються ток-шоу. Що за тема? Дуже «актуальна» для московитів: рішення керівництва Національного університету «Києво-Могилянська академія» щодо заборони використання на території цього навчального закладу російської мови. Але росіяни не були б росіянами, коли б, розповідаючи про цей випадок, не вдалися до грубої брехні і лицемірства, що межує з шизофренією. Наприклад, їхні пропагандисти на весь світ розповідають, що вже «розпочалися тотальні відрахування російськомовних студентів і викладачів», а «українські суди завалені позовами скривджених». А ще московити впевнені, що «все це було передбачено бандерівським законом, ухваленим кілька років тому і спрямованим на приниження всього російськомовного населення».
Нам, українцям, смішно все це читати. А уявіть реакцію якогось сибіряка чи вологодчина, який ніколи не полишав свого забитого села і сліпо вірить усьому тому, що йому втюкують із зомбі-ящика? Звісно, повірить, що тут правлять бал нацисти і його земляки воюють саме з ними, а не з українськими дітьми, жінками, знищуючи міста і села. Чому я кажу з такою впевненістю, що повірить? Ну а як може бути інакше, якщо в маячню про українських нацистів вірять жителі москви, санкт-петербурга та інших мегаполісів московії?
Президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт вже неодноразово заявляв, що «жодних покарань за вживання російської не буде і ніхто не буде спеціально відстежувати мову спілкування людей між собою».
— Це питання не покарання, а культурних змін, — вважає пан Квіт. — Сенс не в покаранні, а в тому, щоб змінювати нашу внутрішню корпоративну культуру. Академічна конференція проголосувала одностайно, бо вважали це проблемою. Ми вважаємо, що в нашому університеті має звучати українська мова.
«Ми — один народ і у нас одна мова…»
Чому в росії так болісно реагують на намагання українців захистити свою рідну мову? Чому в московитів викликає таку лють бодай який порух на захист нашої мови?
І це триває впродовж цілих століть: історики, які вивчають лінгвоцид нашої мови, нарахували понад 200 царських указів, постанов партійних органів часів срср, спрямованих на утиски, а то й повне її знищення. Не будемо перераховувати всі ці «документи». А процитуємо лише один, який за змістом, спрямованістю є практично копією всіх інших, які штампувалися і в російській імперії, і в радянській. Датований він 1914 роком за підписом полтавського губернатора фон Баґовута, який, звісно, виконував волю «царя-батюшки» і його вельмож-чиновників. У цьому циркулярі під промовистою назвою «О великорусском языке ы малорусском наречии в Полтавской губернии», зокрема, було сказано:
- Привлекать на должности учителей по возможности только великороссов.
- На должности инспекторов и директоров народных училищ назначать исключительно великороссов.
- Всякого учителя, проявляющего склонность к украинскому, немедленно устранять.
- Составить правдивую историю малорусского народа, в которой разъяснить, что «Украина» — это «окраина» государства в былые времена.
- За семинарии нужно взяться и искоренить гнездящийся в них дух украинства.
- Разъяснить, что «Украина» — означает окраину Польши и России и что никогда украинского народа не было.
- Доказывать необходимость великорусского языка как общегосударственного и литературного и что малорусский, как простонародный, не имеет ни литературы, ни будущности.
- Всеми способами искоренять употребление названий «Украина», «украинский»…
Російська інтелегенція теж не вирізнялася прихильним ставленням до нашої мови. Наприклад, шанований в росії письменник федір гладков писав: «Зачем возрождать допетровскую эпоху, зачем гальванизировать украинский язык, который покрылся уже прахом». Подібних поглядів дотримувалися майже всі його колеги, які сьогодні вважаються московитами неперевершеними класиками.
Відтоді минуло понад 100 років. Проте ставлення московитів і їхніх вождів до всього українського не змінилося. Абсолютно. Адже і російський фюрер, і його піддані — принаймні в більшості своїй — вважають, що «ми один народ і мова у нас одна».
За часів компартійного режиму мова українська теж зазнавала принижень та утисків. Нагадаю про такий маловідомий факт: коли у 1918 році більшовицькі війська під командуванням муравйова зайняли Київ, то у місті почалася кривава вакханалія. Муравйовські виродки тоді за кілька днів розстріляли понад 5 тисяч киян. Насамперед тих, хто мав сміливість розмовляти українською чи бути одягненим у вишиванку! Наприкінці 20-х — на початку 30-х років були знищені найкращі представники української інтелігенції, серед яких було чимало й тих, хто виступав на захист рідної мови. Я вже не кажу про розстріляне Відродження!.. У 1970 році з’явився наказ міносвіти срср про написання і захист кандидатських дисертацій виключно російською, а два роки по тому голова уряду рфср михайло соломенцев на засіданні політбюро цк кпрс безапеляційно заявив:
— Щось, товариші, у нас стало забагато української мови. Дійшло до того, що навіть у Києві вона лунає на кожному перехресті…
У 1978 році з’явилася постанова цк кпрс «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках», а наступного, 1979-го, «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік. І за 5 років партійна верхівка, що перебувала у москві, видала наказ про переведення діловодства в усіх музеях на російську мову, а шкільним вчителям російської підвищили на 15 відсотків зарплатню. Апогеєм мововбивчого століття була в 1989 році постанова про «Законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної» і — наступного року — ухвалення Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
Навіть після розпаду срср росія продовжувала використовувати мовний чинник у своїх інтересах, грубо втручаючись у справи незалежної Української держави. Не перераховуватиму всі факти на користь цього твердження, а скажу лише, що саме під гаслами захисту російськомовного населення кацапня анексувала Крим і окупувала частину Донеччини й Луганщини. Це була прелюдія перед широкомасштабним вторгненням, яке сталося 24 лютого 2022 року. Кацапня й тут взяла за взірець гітлерівську Німеччину, яка напала на Чехословаччину, і окупацію Судетів обґрунтувала необхідністю захисту «німецькомовних співвітчизників». А аншлюс Австрії виправдовувала «мовною та культурною спорідненістю двох братніх народів». Історія повторюється: російські фашисти використовують «передовий досвід» своїх «старших товаришів». Утім, це ще треба подумати, хто тут старший: ті ж концтабори в радянській московії з’явилися значно раніше, аніж у гітлерівській Німеччині…
