Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Військовослужбовець із позивним «Бугор» колись розпочинав свою службу в окремій аеромобільній бригаді та навіть навчався у школі прапорщиків. Потім було цивільне життя. До початку широкомасштабного вторгнення працював головним інженером у будівельній організації. 24 лютого чоловік знову повернувся на службу, адже розумів, що його країна повинна бути під надійним захистом.
— Набутий досвід в інженерній справі я використовую нині, на посаді командира підрозділу інженерних конструкцій. Наше завдання — облаштовувати фортифікаційні споруди на північному кордоні України. Ці інженерні споруди мають технологічні відмінності на різних ділянках укріплень і вимагають більше затрат на їх зведення. Наш обов’язок — звести ці споруди максимально стійкими та з дотриманням необхідних технологічних вимог, — розповідає «Бугор».
А ще чоловік все своє життя вивчав традиції, звичаї та обряди українського народу. Неабияк цікавився історією та міфологією. Саме тому для інженера не було несподіванкою, що ворожий сусід знову напав на нашу державу.
— Так, ця війна дійсно страшна, адже випала на нашу долю, але це водночас — наша можливість об’єднати українців навколо наших рідних цінностей та назавжди покінчити з одвічним ворогом. Конкретно наше покоління воює за вільне та незалежне майбутнє наших нащадків. Більше ніхто не буде намагатися диктувати їм, якою мовою розмовляти, в яку церкву ходити та які цінності прищеплювати своїм дітям, — додає «Бугор».
Інженер-захисник мріє, аби Перемога України була не тільки військовою, але й еволюційною. Щоб більше ніколи не було промосковських політиків, аби російська культура не витісняла українську, а українці всіляко відроджували власні етнокультурні традиції та звичаї нашого народу.
Фото — 120-та бригада територіальної оборони ЗСУ
