У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Військовослужбовці Сил підтримки виконують бойові завдання не лише в районі переднього краю нашої оборони, але й глибоко в тилу. Про знешкодження російських ракет на Хмельниччині в перші дні широкомасштабного вторгнення розповіли сапери одного з підрозділів Командування сил підтримки Микола та Андрій.
Досвід захисників чималий. Микола та Андрій неодноразово представляли Збройні Сили України на міжнародних навчаннях. У 2018 році стали переможцями Ardent Defender — 2018 у Канаді, участь у яких брали понад 20 країн. Там вони навчились працювати з новітніми роботизованими засобами, яких на той час в Україні не було. Наприклад, tEODor EVO, який був спеціально розроблений для знешкодження та утилізації боєприпасів і саморобних вибухових пристроїв.
Також сапери брали участь у миротворчих місіях. Микола розповідає, що разом з колегами з інших країн у вільний час влаштовували імпровізовані навчання, щоб ділитися досвідом та підвищувати рівень своїх навичок.
0 5:00 24 лютого росіяни завдали ударів ракетами по території всієї України та розпочали широкомасштабне вторгнення. Того днядо командира військової частини, у якій служать Микола та Андрій, звернулись представники Національної поліції з проханням надати фахівців з обладнанням, бо на Хмельниччині з неба впали два об’єкти, і їх треба дослідити. Командир ухвалив рішення направити туди найдосвідченіших військовослужбовців по роботі з вибухонебезпечними предметами — Миколу та Андрія.
— 24 лютого більшість військовослужбовців нашої частини були в районі проведення ООС. Часу було в обмаль. Взяли із собою необхідне обладнання, яке ми до цього застосовували лише під час навчання — комплект для напівдистанційних дій Hook and Line, захисний костюм EOD-9, рентген-установку X-Ray тощо, — пригадує Андрій.
Не зволікаючи хлопці разом із поліцейськими прибули на місце прильоту першого об’єкту.
— Складність роботи полягала в тому, що він упав на території приватного будинку. Основним нашим завданням було зберегти життя людей та будівлю. Під час падіння сам об’єкт розірвало на кілька частин. За допомогою рентген-установки, яка може сканувати пластик, дерево і частково метал, ми перевіряли кожну частину на небезпечність. Потім приступили до розкопування носової, яка через свою значну масу занурилась у ґрунт на глибину близько 1,5 метра, — розповідає Микола.
Інша ракета впала за межами населеного пункту. Бойова частина була в одному місці, а уламки неподалік у лісосмузі. Уже добряче стемніло, тому хлопці оцінили ситуацію, огородили небезпечну ділянку і вирішили повернулись туди вже наступного дня.
— Ми дослідили носову частину, двигун, паливний бак, хвостову частину. Зробили висновок, що вони не становлять загрози. Занепокоєння викликав лише фрагмент об’єкту циліндричної форми. Ми обрали безпечну локацію для його підриву вибуховим способом і обережно туди перемістили. Відійшли на безпечну відстань, — згадує Микола.
Вибух був не дуже потужний, адже там була лише запалювальна суміш. Вибуховим способом розкрили оболонку, і за рахунок вибуху і контакту з повітрям усе швидко вигоріло. Військові вже розуміли, з чим мають справу, і як знешкоджувати наступний об’єкт.
— Вага іншого об’єкту була настільки великою, що вісім дорослих чоловіків не могли відірвати його від землі. А потужність вибухової речовини у тротиловому еквіваленті значно перевищувала 300 кг. На відміну від першої ракети друга вибухнула в рази потужніше. Вже потім ми зрозуміли, що він був начинений вибуховою речовиною. Ми перебували на відстані 300 метрів від епіцентру вибуху, але земля під нами захиталась так, ніби ми були за метрів з 10! Вирва була глибиною у 2,5-3 метри і діаметром близько 7 метрів, — пригадує Андрій.
Друзі-сапери кажуть, що найбільше мріють про той день, коли після нашої перемоги на звільненій від російського окупанта території України та в Криму вони почнуть очищати нашу землю від мін і снарядів.
Фото з архіву військовослужбовців.
