Нагороди є насамперед моральною цінністю, адже вони свідчать про визнання державою і суспільством реальних заслуг людини. Після 2014 року, з огляду на війну…
Північноатлантичний альянс та країни, що до нього входять, надають Україні безпрецедентну військову, гуманітарну, фінансову допомогу. Прагнення України стати членом НАТО задекларовано на конституційному рівні ще у 2019 році. Широкомасштабне вторгнення рф в Україну кардинальним чином змінило пріоритети у спільній роботі як на двосторонньому, так і багатосторонньому рівнях. Більше про співпрацю нашої держави з Альянсом після 24 лютого 2022-го розповіла в інтерв’ю АрміяInform Голова Місії України при НАТО Наталія Галібаренко.
— Які, на Вашу думку, головні здобутки партнерства Україна — НАТО в період після 24 лютого 2022 року?
— Я думаю, що основний здобуток полягає в тому, що ми маємо єдність на підтримку України з боку Північноатлантичного альянсу. Звичайно, визнаю, що були в перші місяці після початку великої війни в нас очікування від НАТО. І ми були, визнаю, чесно, розчаровані, коли НАТО в цілому як організація вирішили, що будуть постачати Україні лише нелетальну допомогу.
Але той факт, що вся 30-ка включилася повністю в допомогу військового характеру для України, для мене є підтвердженням того, що Альянс на нашому боці. Я не проводжу лінію водорозділу між Альянсом як таким і його країнами-членами.
Хоча двостороння допомога, яка надається з боку країн-членів Альянсу, звичайно, в рази перевищує те, що ми отримуємо від НАТО як організації.
— А які були для Вас знакові моменти співробітництва України з НАТО впродовж минулого року?
— Найбільш знаковий момент у нашому розумінні багатьох пріоритетів співробітництва став навіть не Мадридський саміт. А став початок (повномасштабної. — Авт.) війни. І дата 24 лютого знаменує зміну багатьох пріоритетів.
Я не кажу про те, що під час війни зупинилися реформи, або не відбувається регулярна співпраця з Альянсом. Вона відбувається — хоча, звичайно, у менших об’ємах, тому що ми обмежені в багатьох ресурсах на даний момент.
Але пріоритет усе таки на те, щоб допомагати Україні максимально наблизитися до Перемоги — оце стало девізом нашої співпраці з Альянсом.
Мадридський саміт я виділяю в тому плані, що він все ж таки поклав початок заснуванню комплексного пакету допомоги. Ідея полягала в тому, щоб всі трастові фонди, які існували на підтримку України раніше, об’єднати в один пакет. Аби оптимізувати допомогу нашій державі.
Звичайно, що нині комплексний пакет допомоги зосереджений на придбанні певних матеріалів для нас: медичного обладнання, швидких, спеціальних засобів для протидії дронам. Зимовий одяг так само закуплявся для Збройних Сил України в рамках комплексного пакету допомоги.
Але в перспективі ми хочемо вийти на те, щоб CAP (комплексний пакет допомоги. — Авт.) також охоплював середньострокові та довгострокові пріоритети. Наприклад, ті самі тренування або навчання військових України. Вони ж будуть актуальними і після завершення війни — особливо, якщо ми нині ставимо на озброєння активно західні зразки зброї.
Я думаю, що вищезгадане буде підтвердженням досягнення взаємосумісності з Альянсом.
— 30 вересня минулого року Україна подала заявку на вступ до НАТО за пришвидшеною процедурою. Як нині триває процес інтеграції України до НАТО?
— Що стосується реакції на саму заявку, то я, звичайно, теж маю визнати, що консенсусу всередині Альянсу немає. І про це вже декілька разів наголошував Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Більшість країн виходять не з того, що вони не підтримують нашого членства — просто вони говорять про те, що першою має бути перемогу у війні.
А лише потім має бути розгляд нашої заявки про членство. Тут таке є бачення, яке поділяють ключові партнери — Сполучені Штати Америки зокрема. Що нині завдання Альянсу — допомогти нам перемогти. А тоді вже після перемоги можемо приступити до обговорення заявки.
Наш підхід у чому? Що навіть, якщо є така позиція Альянсу, це ж не означає, що ми не можемо вести діалог з цього питання. Все одно спробувати наближати ці позиції, формувати певний пул держав в Організації, який буде нас підтримувати. І так само як я згадала на початку: все одно питання реформ ніхто не відміняв.
Якщо ми в певний момент зійдемося в точці, коли ми вже маємо, що показати з точки зору реформ. І відповідно ми ставимо питання на обговорення про нашу заявку — оце буде оптимальний момент, коли може бути ухвалене якесь реалістичне рішення.
— Ви вже згадували про тренування ЗСУ за кордоном і про реабілітацію. Як Ви бачите перспективні напрями співпраці України з Альянсом, які пришвидшать нашу перемогу над російськими окупантами та будуть актуальними після неї?
— Я все ж таки це бачу в тому, що якщо ми задекларували нашу ідею. І в принципі в нас нема іншого логічного виходу — ми вже переходимо на західні зразки зброї. Це треба продовжувати й надалі.
У нас є ідея з Альянсом про те, щоб ми вийшли на дорожню карту переходу на західні зразки зброї. Та яка буде розрахована орієнтовно на 10 років. Ця дорожня карта також передбачатиме навчання, тренування українських військових на різних рівнях. Останні тривають і зараз — це відомо, але вони, як правило, здійснюються на двосторонній основі.
Активно включилася місія Європейського Союзу EUMAM, яка була заснована якраз з цією метою. Відповідно ми хочемо, щоб так само і НАТО на довгостроковій основі, оскільки саме вони мають відповідні напрацювання й експертизу в цьому плані. Щоб вони теж активно взяли це на системну основу.
Ви згадали реабілітацію. Так. Нині питання стоїть в тому, що в нас був раніше окремий трастовий фонд, який займався реабілітацією військовослужбовців, поранених, звільнених з полону. Оскільки нині відбулося злиття фондів у комплексний пакет, то ми хочемо вийти на певний довгостроковий проєкт, який би дозволив нам здійснювати це лікування та реабілітацію.
15 лютого під час перебування Міністра оборони Олексія Резнікова в Брюсселі для участі в Рамштайні та засіданні міністрів оборони НАТО ми відвідували шпиталь у Бельгії. Там триває реабілітація наших важко поранених військових. Завдяки цим хлопцям і їхньому героїзму ми тримаємося так довго і даємо відсіч росіянам.
— Чому парламентська та публічна дипломатія, як виміри діалогу та співпраці з НАТО, важливі на нинішньому етапі?
— Парламентська дипломатія, знаєте, вона завжди є важливою для будь-якого виміру міжнародної організації. Бо не слід забувати, що за ухваленням певних рішень урядів або президентів держав членів Альянсу стоять депутати парламенту, які працюють з виборцями.
Тому я вважаю, що парламентська дипломатія в сенсі просування наших інтересів є дуже важливою. Я вже не кажу про той факт, що в цілому народні обранці мають більш широке поле для маневру, ніж, наприклад, ми — представники офіційної влади. І тому в деяких моментах я так само розраховую на підтримку наших народних депутатів, які, наприклад, працюють у рамках Парламентської Асамблеї НАТО.
читайте також:
Можу сказати, що українська делегація дуже потужна. І в нас дуже професійна команда. І загалом парламентська дипломатія це такий важливий інструмент впливу на законодавців інших країн-членів.
Що стосується публічної дипломатії, то вона важлива взагалі в цілому для держави — і не лише для НАТО. Я її тут бачу більше в контексті протидії наративам росіян. Бо ми разом з НАТО дуже часто стикаємося з перекручуваннями росіянами тієї реальності, яка є. У цьому плані подання просто правди, коли ти не створюєш одну брехню за іншою — росіяни тільки цим і займаються. Це, в принципі, наша тактика і наша логіка.
— Цього тижня відбулася 9-та зустріч у форматі «Рамштайн» у штаб-квартирі НАТО. Які Ваші загалом враження від цього формату підтримки України та подальшої спільної роботи НАТО та нашої держави?
— Уже на території штаб-квартири відбулося декілька Рамштайнів. Я можу навіть узагальнити своє враження. Навіть без перебільшення скажу, що це ідеально працюючий практичний формат допомоги України. Тут велика відзнака від мене нашим американським партнерам, які змогли під цією парасолькою об’єднати вже 54 країни. Це вже навіть не Альянс чи Євросоюз, а більше, де є, наприклад, представник Нової Зеландії, який виступав на останньому засіданні щодо пакету допомоги України.
читайте також:
Сила цього формату полягає в тому, що ми там говоримо про практичні речі. Ми разом визначаємо пріоритети, які нині є для того, щоб Україна ефективно протидіяла росіянам. Аби на якомусь етапі ми змогли піти в контрнаступ.
Цей формат не про політику, не про лірику — він дуже прагматичний, коли всі країни виступають з певними внесками, щоб Україна змогла перемогти. Це клуб справжніх друзів підтримки України.
Ще один момент, який мені теж подобається. Рамштайн дуже динамічно реагує на зміни на фронті, на наші потреби. Кожного разу ми робимо аналіз того, що вже було зроблено з обіцяних поставок. Аналізуємо проблеми, з якими ми зіткнулися, зокрема, логістичні, транспортні, обслуговування техніки та її ремонт.
Плюс формат «Рамштайну» працює на довготермінову перспективу. Уже зараз робиться аналіз тренувань, навчань, які тривають. Так само проблем і пріоритетів. А також те, як ми будемо працювати надалі — навчати і тренувати українських бійців на західних зразках зброї.
— Насамкінець хотів би поставити запитання про екологічний вимір війни. Ми розуміємо, що нинішня війна це про людські трагедії, зруйновані родини, геноцид росії проти української нації. Водночас у Канаді нещодавно було створено Центр передового досвіду НАТО з питань клімату і безпеки. Чи обговорює Україна під час переговорів з партнерами так само спільну протидію екологічним злочинам рф проти нашої держави?
— Той центр, який ви згадали, та загалом пріоритет НАТО щодо клімату ще перебувають на початковому етапі. Зміни клімату не є традиційним портфелем НАТО. Ми живемо в часи гібридних загроз. Колись НАТО починало з конвенційних питань, а нині вже й енергетичні та екологічні теми обговорюються там. Взагалі питання стійкості — можливості країни протидіяти гібридним загрозам. Відповідно так само екологія заходить на порядок денний.
НАТО ще треба визначитися щодо того, як буде будуватися інституційна структура та в чому буде їхній внесок. Важливо також, щоб була синергія з іншими організаціями, для яких екологічний профіль є основним.
Так само серед нових сфер будуть інновації. НАТО вже оголосило про створення інноваційного фонду, але подібні ідеї ще перебувають на стадії розробки.
У будь-якому разі Україна визначила для себе пріоритет — ми хочемо набути членства. Думаю, що на певному етапі ми маємо брати найширшу участь у будь-яких профілях Альянсу. Давайте згадаємо Вашингтонський договір 1949 року — це важливість вступу країни, яка зможе надати свій внесок у загальне зміцнення потенціалу Організації.
Фото Twitter Mission of Ukraine to NATO
