Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Немов досвідчені яструби, що готові миттєво вилетіти з гнізда на полювання, ракети MIM-23 із ЗРК HAWK чатують на свою можливу здобич у вигляді повітряних цілей у багатьох країнах світу. Водночас мають багатолітню історію перебування на варті протиповітряних сил. Десь у них з’явилися ще молодші й здібніші конкуренти. Проте їхнє практичне вміння й сьогодні має попит. Відтепер вони й в Україні, де небо через зазіхання збожеволілих сусідів залишається вкрай неспокійним.
Про те, що Іспанія розпочала передачу Україні американських зенітно-ракетних комплексів HAWK для протиповітряної оборони, здатних захистити український повітряний простір від ворожих літаків, крилатих ракет та безпілотників, торік, на початку грудня, повідомив дописом Міністр оборони Олексій Резніков у своєму мікроблозі у Twitter.
«Іспанія підтримує Україну: гуманітарна та безпекова допомога триватиме. В Іспанії тренуватимуть більше наших бійців. Іспанія вже надала нам перші HAWK», — написав Резніков.
Утім, сама назва цього озброєння з першого прочитання навіть може ввести в оману. Взагалі, слово hawk перекладається з англійської як «яструб», і для назви зенітно-ракетного комплексу цілком личить. Але в цьому конкретному випадку воно є зворотною абревіатурою англійського слова «яструб» — Homing All the Way Killer (перехоплювач, керований по всій траєкторії польоту). Та на цьому така собі гра слів закінчується і починається лише бойова робота.
MIM-23 HAWK — вельми цікава й ефективна система ППО, що ще відносно донедавна була майже основною системою захисту повітряного простору США. А сама MIM-23 була першою керованою зенітною ракетою середньої дальності, розгорнутою армією США, і найстарішою системою SAM, яка використовувалася збройними силами Сполучених Штатів до 1990-х років.
MIM-23 HAWK («Хоук», англ. MIM-23 HAWK, Mobile Interceptor Missile — мобільна ракета-перехоплювач) — система класу «земля-повітря» для низьких і середніх висот, американський всепогодний військовий зенітний ракетний комплекс середньої дальності дії, виробництва компанії Raytheon Technologies. Тієї самої Raytheon, яка є випусковим майданчиком знаних оборонних систем AGM-88 HARM, BGM-109 Tomahawk, FIM-92 Stinger, MIM-104 Patriot і таке інше). Саме MIM-104 Patriot зрештою остаточно замінив MIM-23 HAWK в армії США в 1994 році.
Розробка напівактивної радіолокаційної системи пошуку середньої дальності HAWK почалася в 1952 році, а в липні 1954 року армія США уклала з Raytheon повномасштабний контракт на розроблення ракети. Northrop мала надати пускову установку та зарядний пристрій, радари та систему керування вогнем. Перші випробувальні стрільби відбулися в червні 1956 року, а етап розроблення завершився в липні 1957 року.
Початкова експлуатаційна здатність (IOC) базового HAWK MIM-23A, була досягнута в серпні 1960 року, коли систему прийняли на озброєння армії США. У 1959 році між Францією, Італією, Нідерландами, Бельгією та НАТО було підписано Меморандум про взаєморозуміння, тому система HAWK стала основною й для блока НАТО. Пізніше Німеччина та США підписали угоду про спільне виробництво системи в Європі.
Крім того, було укладено спеціальну грантову угоду для доставлення європейських систем до Іспанії, Греції та Данії, а також домовленості про прямі продажі американських систем в Японію, Ізраїль та Швецією. Продажі в Японії незабаром переросли в угоду про спільне виробництво, яке було розпочато в 1968 році. У цьому ж регіоні США також здійснили грантові поставки HAWK на Тайвань і в Республіку Корея.
Комплекс має у своєму складі зенітну батарею, зазвичай з двома вогневими підрозділами, що мають по три пускові установки кожен. На кожній мобільній пусковій установці розміщується по три зенітні ракети MIM-23. А самі пускові пристрої можуть бути як самохідними, так і причіпними.
Також до батареї входять різні РЛС, мобільний пункт управління та допоміжні машини. Ще комплекс оснащений приймачем системи визначення «свій-чужий». Тобто HAWK може відрізняти ворожі ракети від своїх.
Варто зазначити, що таке наповнення батареї залежить від модифікації ЗРК. Основний і єдиний параметр бойових можливостей HAWK — ракета MIM-23. Снаряд може розвивати максимальну швидкість 2,4 Маха (817 м/с).
У 1971 виробники провели програму її ґрунтовного покращення, яка охоплювала кілька модернізацій для ракети й замінила всі радарні системи на нові моделі. Поліпшення тривали наступні двадцять років, зокрема додали оновлений радіоелектронний захист, можливість наводитись на «глушилки», а в 1995 додали нову боєголовку, яка уможливила боротьбу з тактичними ракетами близької дії.
«MIM-23 Hawk — основний ЗРК НАТО часів холодної війни, який цілком може посилити обороноздатність України, бо має вкрай важливу перевагу. Він розійшовся величезним тиражем, був на озброєнні 10 країн, наприклад, у США виведений з експлуатації у 90-х та залишається у строю ще в близько двох десятках країн. Але саме в тому, що цих ракет було вироблено понад 40 тисяч, і є найголовніша перевага цього комплексу — їх доволі багато і їм дефіцит в осяжній перспективі, найімовірніше, не загрожує.
читайте також:
Але в усякому разі, якщо мова йде про необхідність перехоплення таких цілей, як крилаті ракети та дрони-камікадзе, а не використання цього ЗРК як передового у прифронтовій зоні, то MIM-23 Hawk цілком може впоратися з цим завданням». Про це у своєму коментарі АрміяInform зазначив військовий експерт і директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
Якщо детально представляти складові частини ЗРК MIM-23 HAWK, то вони є такими й функціонують за зазначеними принципами:
Система HAWK має у своєму складі сім основних компонентів. Центр інформаційної координації й Центр управління батареями виконують критичні командні та контрольні функції, зокрема автоматичне оброблення даних, ідентифікацію «свій-чужий», а також — цифрового голосу й передачі даних. Імпульсний радар (PAR) AN/MPQ-35 або AN/MPQ-50 (Hawk phase II) — це пошуковий пристрій із частотою обертання 20 об/хв для виявлення цілей на великій/середній висоті.
Радари безперервного хвильового та імпульсного збору даних (CWAR) AN/MPQ-34 або AN/MPQ-55 (HAWK phase II) забезпечують виявлення цілей на низькій та середній висоті, тоді як High Power Illuminator відстежує та підсвічує цілі (HIPIR) AN/ MPQ-33-39 або AN/MPQ-46 (фаза I HAWK), або AN/MPQ-57 (фаза II HAWK), або AN/PQ-61 (фаза III HAWK). Ракета MIM-23 HAWK виконує функцію ураження цілі, забезпечуючи потужний захист від літаків і гвинтокрилів, крилатих ракет і тактичних балістичних ракет малої дальності. Пускові установки, крім функції наведення ракети, підтримують команди перед пуском і транспортують ракети в тактичних ситуаціях.
Ракета приводиться в рух подвійним двигуном тяги з фазою розгону та фазою підтримки. Ракети MIM-23A були оснащені двигуном M22E8, який працює протягом 25-32 секунд. Але наступні MIM-23B і новіші ракети оснащені двигуном M112 з 5-секундною фазою розгону та фазою підтримки близько 21 с. Двигун M112 має сильнішу тягу, що збільшує габарит зчеплення. Ракета має тонкий циліндричний корпус і чотири довгі дельтоподібні крила зі зрізаними хордами, що простягаються від середини корпусу до дещо звуженого хвостового оперення. Кожне крило має задню поверхню управління.
Радар збору імпульсів PAR AN/MPQ-50. PAR є основним засобом виявлення літальних апаратів на великих і середніх висотах. Частота C-діапазону дозволяє радару працювати за будь-якої погоди. Радар містить цифровий індикатор, що рухається (MTI), для забезпечення чутливого виявлення цілей у місцях із високим рівнем шуму й частоту повторення імпульсів у шаховому порядку для мінімізації впливу «сліпих» швидкостей. PAR також має кілька функцій ECCM і використовує безповітряне налаштування передавача.
Радіолокатор безперервної хвилі (CWAR). Система безперервної хвилі X-діапазону AN/MPQ-55 використовується для виявлення цілей. Апарат поставляється змонтованим на власному мобільному причепі. Пристрій захоплює цілі за азимутом на 360°, надаючи дані про радіальну швидкість цілі та необроблені дані про дальність.
Високопотужний освітлювальний радар HPIR. Ранні радари AN/MPQ-46 High Power Illuminator (HPIR) мали лише дві великі тарілчасті антени, розташовані поруч, одну для передачі та одну для прийому. Високопотужний освітлювальний радар HPIR автоматично знаходить і супроводжує визначені цілі за азимутом, висотою та дальністю. Він також служить блоком інтерфейсу, який передає азимут і кути місця запуску, обчислені автоматичним процесором даних (ADP) в Інформаційно-координаційному центрі (ICC) до IBCC або командного пункту підрозділу (IPCP) до трьох пускових установок.
Радар ROR Range Only. Імпульсний радар (AN/MPQ-37 або AN/MPQ-51 Phase II) автоматично вмикається, якщо радар HPIR не може визначити діапазон, як правило, через перешкоди. ROR важко заклинити, тому що він працює лише короткочасно під час зачеплення та лише за наявності заглушень.
Система BCC Battery Control Central. Система BCC забезпечує засоби для інтерфейсу людина/машина. Військовослужбовець з тактичного контролю (TCO) керує всіма операціями BCC і підтримує тактичний контроль над усіма послідовними діями. TCO контролює всі функції і має повноваження та можливості, щоб увімкнути або запобігти будь-якій участі й змінити встановлені пріоритети. Помічник із тактичного управління допомагає TCO у виявленні, ідентифікації, оцінці та координації з вищими командирами. Тактична консоль управління надає цим двом операторам необхідну інформацію про ціль і стан батареї, а також необхідні засоби керування.
Центр координації інформації ICC. Центр ICC є підрозділом оброблення даних управління вогнем і оперативного зв’язку для батареї. Він забезпечує швидку та послідовну реакцію на критичні цілі. Автоматичне виявлення, впорядкування загроз, IFF (ідентифікаційний трансивер «свій-чужий») з подальшим автоматичним призначенням цілей і функціями запуску забезпечуються ICC. ICC містить ADP (автоматичний процесор даних), акумуляторне термінальне обладнання та комунікаційне обладнання. Автоматичний процесор даних складається з електронного процесора даних (EDP) і блоку приймання даних (DTO). DTO формує інтерфейс, між іншим, обладнанням системи та EDP. За винятком входів зі твердотілого зчитувача та виходів на принтер, увесь зв’язок із центром ухвалення рішень здійснюється через блок приймання даних. Електронний процесор даних — це мілітаризований цифровий комп’ютер загального призначення, спеціально адаптований для цієї ролі.
Командний пункт підрозділу PCP. Він використовується як центр управління вогнем і командний пункт для AFU (десантно-вогневого підрозділу). Його також можна використовувати для заміни центру координації інформації. Командний пункт підрозділу PCP забезпечує ручне та автоматичне оброблення цілей, їхнє впізнавання, внутрішньоблоковий, внутрішньобатарейний та командно-штабний зв’язок військової протиповітряної оборони, а також засоби індикації та управління вогнем для екіпажу з трьох осіб. По суті, це центр координації інформації ICC з тактичним дисплеєм та консоллю управління боєм, центральним блоком зв’язку, панеллю індикаторів стану та автоматичним процесором даних. Тактичний дисплей та консоль керування боєм забезпечують людино-машинний інтерфейс для AFP (штурмового вогневого взводу).
Пускова установка M192 (LCHR). Ця установка підтримує до трьох готових до стрільби ракет і активується лише на початку циклу вогню. У разі активації кнопки вогню в центрі керування батареями або в центрі ручного керування одночасно виконується кілька функцій пускової установки: пускова установка повертається на задані кути азимута й місця, подається живлення для активації гіроскопів ракети, електронної та гідравлічної систем, пускова установка активує двигун ракети й запускає ракету. Пускова установка оснащена електронним відключенням і датчиками, які дозволяють вести вогонь у будь-якій ситуації.
Типова батарея HAWK складається з радара PAR, радара CWAR, двох радарів HPIR, радара ROR, інформаційно-координаційного центру ICC, центру керування батареєю BCC, консолі управління штурмовим вогнем AFCC, командного пункту взводу PCP, двох пускових установок управління та шести пускових установок М192 з 18 ракетами.
Батарея Phase III HAWK складається з радара PAR, радара CWAR, двох радарів HIPIR, центру розподілу вогню FDC, прийомопередавача IFF Identification Friend or Foe, шести цифрових пускових установок DLN з 18 ракетами.
Модернізовані версії цього комплексу призначені для перехоплення ракет та дронів. Зокрема для цього установка була цифровізована й нині може одночасно перехоплювати кілька цілей з-поміж повітряних апаратів, що летять на низькій висоті. Ймовірність знищення захопленої ракетами цілі становить 85 %.
Перше практичне застосування HAWK відбулося 5 червня 1967 в Ізраїлі за дещо незвичайних і сумних, як для Армії оборони Ізраїлю, обставин. Ізраїльська батарея, що захищала центр атомних досліджень у Негеві, була піднята по тривозі, щоб збити… ізраїльський літак Dassault MD 450 Ouragan. Літак дістав ушкодження в бою й увійшов до забороненої для польотів зони біля атомного центру, і ЗРК спрацював на його враження. Пілот літака загинув.
читайте також:
Повномасштабний бойовий дебют HAWK відбувся під час війни між Ізраїлем та арабськими країнами у 1967-1970-х роках. У ході того конфлікту батареї HAWK становили основу протиповітряної оборони Ізраїлю як у тилу, так і на фронті. Бойовий рахунок комплекс відкрив 21 березня 1969 року, коли батарея, розгорнута в Балузі на Синайському півострові, збила єгипетський Міг-21 — перше успішне бойове застосування зенітних ракет американського виробництва! Усього до кінця конфлікту ізраїльські HAWK збили, за різними даними, від 8 до 12 літаків (називають один Іл-28, чотири Су-7, чотири Міг-17 і три Міг-21).
Найбільш масованим театром застосування HAWK стала ірансько-іракська війна 1980-1988 року. Шахський Іран орієнтувався переважно на закупівлі американського озброєння, і в результаті саме батареї MIM-23 HAWK становили основу ППО після ісламської революції. У війні з Іраком вони показали себе надзвичайно ефективно. Іранці особливо звертають увагу на оборону порту Аль-Фав 12 лютого 1986 року, коли батарея HAWK, що обороняла гавань, випадково опинилася прямо на шляху атакувальних іракських літаків — і збила дев’ять із них. Загалом іранські HAWK претендують на 40 збитих іракських літаків (хоча ці дані не завжди підтверджені)… — і чотири збиті помилково свої ж іранські. Ще один іранський літак було збито кувейтським HAWK, коли той випадково порушив повітряний простір країни.
7 вересня 1987 року в африканському Чаді відбулося найвідоміше застосування HAWK. Батареї зенітних ракет розгорнули французькі миротворці для захисту столиці Чаду від нальотів лівійських бомбардувальників Ту-22. Ситуація ускладнювалася тим, що з огляду на особливості географії лівійські бомбардувальники лише на дуже короткий час опинялися над контрольованою французами територією (французи не мали юрисдикції на дії за її межами). Французам довелося пустити ракету майже вертикально, у той момент, коли бомбардувальник пролітав точно над батареєю — і HAWK успішно вразив Ту-22, відправивши гордість повітряного флоту Каддафі на пісок.
Під час вторгнення Саддама Хусейна до Кувейту в 1990 році останній мав п’ять батарей HAWK. За кувейтськими даними, їхні зенітні ракети збили 14 іракських літаків — проте незалежно підтверджено лише два. Чотири з п’яти батарей у результаті були захоплені іракцями та вивезені з країни.
Батареї HAWK активно розгорталися армією та Корпусом морської піхоти США під час війни в Іраку 1991 року, а також і в інших операціях. Але, за іронією долі, саме HAWK, що належали американцям, так і не вдалося здійснити жодного бойового пострілу.
Звісно, зенітний ракетний комплекс MIM-23 HAWK — це не новітня зброя. Але вона пройшла декілька модифікацій і все одно краща за радянські аналоги. Ба більше, за минулі 60 років MIM-23 HAWK отримав щонайменше 6 суттєвих оновлень і комплекси останнього покоління, що не мають геть нічого спільного з першими системами, які стали на озброєння у 1960 році.
Остання версія MIM-23 Hawk XXI має такий самий сучасний 3-вимірний імпульсно-доплерівський радар AN/MPQ-64 Sentinel, як і ЗРК NASAMS. Була покращена система радіоелектронного захисту ракет, можливість наведення в умовах радіоелектронної протидії, збільшена дальність та висота перехвату цілей, зросла ймовірність перехвату. Нова боєголовка і система її активації дозволили перехоплювати навіть тактичні ракети малої дальності.
Останнє оновлення MIM-23 Hawk проходило у 1995 році, і ще до 2002 року ці ЗРК стояли на озброєнні Корпусу морської піхоти США. Засоби протиповітряної оборони зараз вкрай важливі для нашої країни. І система MIM-23 HAWK точно не буде зайвою.
Відео: ROK Air Force HAWK Guided Missile.
