Він чітко усвідомлював характер та наслідки своїх дій, скерованих на підрив боєздатності частин та підрозділів Сил оборони України. Суд засудив громадянина України до 5 років…
Міжнародні конференції в Давосі і Мюнхені, а також інші міжнародні форуми, виступи лідерів західних країн, перші шпальти ЗМІ підтверджують, що Україна залишається в пріоритеті порядку денного світової спільноти. З наближенням першої річниці масштабної агресії рф проти нашої держави зарубіжні оцінки стали охоплювати не лише поточні події, але і підсумки року війни. Бачення зарубіжних партнерів для нас особливо цінне, оскільки базується на ефективних розвідувальних органах та розгалуженій мережі джерел інформації.
Президент США Дж. Байден на цьому тижні виступав перед американським конгресом з промовою «Про стан справ у державі». Його виступ неодноразово торкався ситуації навколо України та намірів американського уряду і надалі підтримувати нашу країну. Адже з початку широкомасштабного російського вторгнення 24 лютого минулого року військова допомога США Україні перевищила приблизно 28 мільярдів доларів і буде тривати й надалі. Наступного дня в інтерв’ю PBS NewsHour американський президент продовжив «українську тему», зазначивши, що «у путіна немає жодного шансу — він вже втратив Україну… Він думав, що якщо він вторгнеться в Україну, то, по-перше, кожен російськомовний зустріне його привітно і скаже: „Заходьте“. По-друге, він думав, що станеться те, що НАТО розвалиться, НАТО нічого не робитиме, вони будуть боятися діяти… Спустіться вниз, нічого з цього не відбувається».
У американського президента достатньо підстав реалізовувати зазначену політику підтримки України. Навіть через рік з початку збройного вторгнення рф американці продовжують підтримувати американський уряд у наданні допомоги нашій державі. Наведене підтверджують результати опитування, проведеного компанією Gallup у січні поточного року. Зокрема, близько 65% дорослого населення США бажають, щоб США підтримували Україну в поверненні її територій, навіть за умови затяжного конфлікту. Лише 31% опитаних вважають, що США мають працювати над якнайшвидшим припиненням війни. Щодо партійних позицій на рахунок допомоги Україні, то більшість усіх трьох партійних груп виступають за те, щоб Україна продовжувала боротися за повернення своїх територій. Щодо обсягів допомоги Україні, то 39% американців вважають, що підтримка України є правильною, а 30% переконані, що США роблять для нашої держави недостатньо.
До речі, з цього приводу ексдержсекретар США Кондоліза Райс та колишній глава Пентагону Роберт Гейтс нещодавно опублікували спільний матеріал у провідному американському виданні Washington Post. Вони закликають уряд США надавати Україні більш дієву військову допомогу в максимально оперативному режимі. На їхню думку, володимир путін намагається затягнути збройний конфлікт в Україні, щоб знекровити українські війська та одночасно мінімізувати підтримку з боку США та інших західних країн. Тому будь-які відстрочки та зволікання у наданні допомоги українській державі лише підігрують нашому ворогу.
Директор Центрального розвідувального управління США Вільям Бернс також вважає, що наступні пів року війни росії проти України будуть «критичними». Як коментує зазначене телеканал CBS: «Бернс каже, що в Україні наступні шість місяців будуть критичними, а путін все ще робить ставку на те, що політична втома прийде на Захід. США не вважають, що Москва серйозно налаштована на переговори… Особливе занепокоєння США викликає поглиблення військових звʼязків росії та Ірану».
Насправді затяжна війна навряд чи надає російському командуванню значних переваг. У звіті «Інституту вивчення війни» (ISW) зазначається, що російське керівництво, не маючи достатньої бойової потужності, необґрунтовано поспішає розпочати новий наступ для захоплення Донецької області та ставить нереалістичні терміни, а російським військам бракує ресурсів для успішного й швидкого наступу: «ISW не виявив жодних доказів того, що російські сили відновили достатню бойову міць, щоб завдати поразки українським силам на сході України і захопити понад 11 300 квадратних кілометрів неокупованої Донецької області до березня».
З наведеним корелюється оцінка подій з боку міністерства оборони Великої Британії. Британські розвідники вважають, що рф намагалася розпочати велику наступальну операцію з початку січня 2023 року, але через низку обставин змогла захоплювати лише по кілька сотень метрів території на тиждень. Такі темпи пояснюються нестачею боєприпасів у рф і браком маневрених підрозділів.
Очевидно, підкреслюють в «Інституті вивчення війни», що рф поспішає організувати новий наступ, маючи примарні сподівання встигнути до прибуття західної військової допомоги в Україну: «Російське керівництво знову планує рішучий наступ на основі помилкових припущень щодо своїх військових можливостей і не має бойової потужності, необхідної для підтримки більш ніж однієї великої наступальної операції».
Редактор відділу міжнародних відносин The Guardian Джуліан Боргер вважає, що «третій етап війни в України… стане повномасштабною битвою з використанням загальновійськових з’єднань — мотопіхоти, артилерії, авіації та, можливо, морського десанту. Світ не бачив нічого подібного з часів ірано-іракської війни 1980-х років, а Європа — з часів Другої світової війни… Луганський та Донецький напрямки, можливо, є найбільш вірогідними напрямками для великих наступів з обох боків навесні… Однак результат війни вирішать і події на півдні, куди ЗСУ неминуче мають направити свої сили, якщо захочуть повернути Херсонську, Запорізьку області та Крим».
Водночас на сторінках Financial Times зазначається, що росія все ж таки готує масштабний наступ упродовж наступних 10 днів. За інформацією видання, мета нового російського наступу — окупація всієї Донецької та Луганської областей у межах її адмінкордонів. Основний напрямок наступу, окрім Бахмута, — неподалік Кремінної і Лиману, де противник кілька тижнів накопичував необхідні ресурси.
Існує також дещо інша точка зору. Зокрема, у звіті аналітиків «Інституту вивчення війни» відзначається, що рф де-факто вже почала активні наступальні дії на Луганщині, використовуючи тактику «повзучого наступу»: «Підрозділи кількох полків 144 і 3 мотострілецької дивізії (20 загальновійськова армія, ЗВО) і полк 90-ї танкової дивізії, підтримувані частинами 76-ї повітряно-десантної дивізії і невизначеними підрозділами Південного військового округу, ведуть наступальні операції».
На тлі цих новин 8 лютого на спільній пресконференції з держсекретарем США Ентоні Блінкеном генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг констатував, що світ буде продовжувати допомагати Україні озброєнням: «Ми повинні продовжувати забезпечувати Україну зброєю, якої вона потребує. Це необхідно для того, щоб вона повернула собі територію та функціонувала як суверенна, незалежна держава».
Щодо приємних новин, то міжнародна спільнота, яка наповнює Oryx (ресурс в інтернеті щодо розвідки з відкритих джерел з відкритим кодом. — Прим. ред.) оприлюднив свою чергову оцінку щодо рівня втрат російської армії у війні проти України. Цього тижня експерти наведеного ресурсу звернули свою увагу на танковий парк росіян. За результатами збору та обробки візуальних доказів втрат російської військової техніки в Україні з початку широкомасштабного вторгнення рф 24 лютого 2022 року встановлено, що агресор втратив тисячу своїх танків. Також 544 одиниці техніки захопили наші Сили оборони, 79 зазнали пошкоджень під час експлуатації і 65 було просто покинуто. Якщо порівняти це число з кількістю бронетехніки у складі бойових частин, то йдеться про втрату близько половини наявного танкового парку (це без урахування техніки в резерві на зберіганні, на заводах тощо).
Якуб Яновський, аналітик та модератор цього сайту, зазначає, що насправді кількість російських втрат набагато більша, оскільки в його проєкті враховуються лише ті, які Oryx зміг візуально підтвердити, а взагалі орієнтовний рівень втрат росіян становить близько 2000 танків.
Слід розуміти, що виробництво нових танків є складним завданням для кремлівських лідерів. Російські чиновники можуть безліч разів особисто відвідувати танкові заводи, але такі «мотиваційні» PR-акції не здатні замінити сучасні сенсори та іншу електроніку, доступ до яких наразі став обмеженим через міжнародні санкції та реальний стан російської наукової та промислової бази.
У наступних публікаціях ми продовжимо аналізувати зарубіжні оцінки «воєнного року», який розпочався для нашої держави та всього цивілізованого світу торік 24 лютого.
