Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У місті Сіверськ, що на Донеччині, люди жили з найдавніших часів. Під час розкопок тут були виявлені майстерні обробки кременю епохи неоліту (VII–III тис. до н. е.). До початку війни, станом на 2014 рік, у місті працювало 85 підприємств, організацій і закладів. Але це було до початку війні…
З липня 2022 році російські брехуни кілька разів заявляли про захоплення міста, але окупанти так і не змогли покорити «Бахмутську сторожу». Як кажуть наші Захисники, нещодавно вдалося добре пошматувати загарбників, тож активних штурмових дій вони поки що не ведуть.
Зазнавши невдач і провівши перегрупування, росіяни посилили спостереження за нашими позиціями та розпочали масовані артилерійські обстріли цивільної інфраструктури і приватних будинків міста. Місцеві, що й досі залишаються в місті, переселились у підвали та намагаються згуртуватися.
Наразі в Сіверську не працює жодне підприємство або заклад, окрім фельдшерського пункту, немає світла та водопостачання. Цивільні виживають лише за рахунок гуманітарної допомоги. Іноді домовляються з тими, хто ще має вціліли машини, та їздять до інших населених пунктів, щоб отримати соціальні виплати й купити необхідні предмети побуту та харчування.
Наша мобільна пресгрупа також долучилася до надання гуманітарної допомоги місцевому населенню. Ми передали кілька продуктових наборів, наданих одним із мешканців Київщини. Ворог, мабуть, побачивши військовий автомобіль, розпочав прицільний обстріл цього району міста, тож, на жаль, поспілкуватися з місцевими нам майже не вдалося.
На єдине запитання щодо евакуації відповіли, що їм немає куди тікати з рідних домівок та сподіваються, що ЗСУ не пустять ворога в місто, і ми обов’язково переможемо.
Фото автора
