Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
За час жорстокої війни, яку росія розв’язала проти України у 2014 році, в нашій країні званням Герой України удостоєно вже понад чотириста військових.
Герой України, командир танка молодший сержант Ігор Левченко народився на Полтавщині. У цивільному житті був працівником на одному з приватних підприємств Ромоданівської селищної територіальної громади. Під час широкомасштабного вторгнення за покликом серця пішов у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та з початку березня 2022 року боронить Україну.
— Свого часу я проходив строкову служби в окремому розвідувальному батальйоні, але з бронетехнікою жодного разу не стикався, тому довелось нову спеціальність опановувати з нуля. У цьому мені дуже допоміг мій командир роти. Моя зірка Героя це теж його заслуга, — розповідає Ігор Левченко. — Того дня ми працювали кількома парами танків, прикриваючи піхоту. Ми висувалися вперед, робили кілька пострілів по ворожих укріпленнях та бронетехніці й відкочувалися назад. Під час четвертого висування в машину командира роти влучив ворожий ПТРК. Я побачив, як командирський танк зупинився, екіпаж вискочив. Бій тривав. Раптом у передню частину правої гусениці моєї машини прилетіла граната з ворожого РПГ та частково її пошкодила. Крім того, зник внутрішній зв’язок з механіком-водієм і танк зупинився. Я засік, звідки був постріл, та дав команду навіднику вгатити туди з гармати.
Хлопець каже, що далі все розвивалося дуже стрімко. Він розумів: якщо залишатися на місці, екіпажеві та машині не вижити.
— Майже не роздумуючи, я відкрив свій люк та виліз на броню, щоб оглянути пошкодження, дістатися механіка та віддати наказ на відхід, — пригадує ті події молодший сержант. — Коли я почав стукати по люку механіка автоматом, щоб він його відкрив, у правий борт мого танка влучило ще три РПГ. На щастя, вони не завдали серйозної шкоди, а лише пропалили катки. Тоді я підняв автомат і розстріляв ворожих гранатометників прямо з броні танка. Я випустив три магазини, й більше пострілів з РПГ не було. Ми зуміли вийти з бою живими та ще й зберегли машину.
Ось як описує той бій командир танкової роти старший лейтенант Сергій Дзюба, що керував діями танкістів з підтримки піхоти.
— Це було 5 червня 2022 року під Гусарівкою, що на Харківщині. Наше завдання було зайняти більш вигідні позиції та втримати їх до підходу основних сил, — розповідає офіцер. — Ми прибули у визначений район, зайняли позиції та о сьомій ранку отримали команду на атаку. Моя група з чотирьох машин разом із піхотою почала висуватися вздовж лісосмуги та вступила в бій з танками й піхотою противника. Наша піхота відстала й танк Ігоря першим зайшов на лінію ворожих окопів і продовжував нищити ворога. Коли ми подолали першу лінію оборони, у мій танк влучила протитанкова ракета, яка пропалила броню та поранила мого навідника в руку. Ми з екіпажем спочатку покинули машину, бо була загроза вибуху боєкомплекту. У цей час командування боєм взяв на себе один із командирів взводів.
Сергій перев’язав свого побратима, а потім вони повернулися в підбиту машину. Їм пощастило, що кумулятивний струмінь пройшов трохи вище боєкомплекту та не пошкодив його.
— Я відвіз свого навідника на точку збору поранених. Там перебував навідник з іншого екіпажу, який не постраждав, коли їхній танк підбили. Я запропонував йому зайняти місце в моєму танку. Хлопець одразу зголосився, бо хотів помститися за поранених побратимів, тож ми повернулися в бій і я знов очолив свою групу, — розповів старший лейтенант Сергій Дзюба. — За мужні дії в бою, за подолання першим ворожої лінії оборони, збереження свого екіпажу, бойової машини та знищення ворожої піхоти Ігор і отримав звання Героя України.
Фото автора
@armyinformcomua
Голодомор 1932‒1933 років став фінальним ударом комуністичної партії й уряду радянського союзу по українському селянству, яке намагалося чинити спротив примусовій колективізації.
Нещодавно в Національному музеї Голодомору-геноциду презентували книгу історика Андрія Іванця «„Рік 1933“ Віктора Цимбала — живописний першотвір про Голодомор».
Еволюція військових технологій рухається зі швидкістю світла, і сьогоднішній солдат на полі бою — це не просто піхотинець.
Головнокомандувач ЗС України генерал Олександр Сирський виступив у форматі відеозв’язку на засіданні Військового комітету Європейського Союзу під головуванням генерала Шона Кленсі та поінформував про поточну ситуацію в районах ведення бойових дій.
На Лиманському напрямку бійці Signum під час патрулювання помітили невеличке укриття, в якому ховались двоє окупантів, і незабаром знищили їх.
Міністр оборони України Денис Шмигаль провів конструктивну зустріч із послами країн G7 і запропонував розглянути можливість створення нових спільних проєктів у сфері ОПК.
від 20100 до 120000 грн
Запоріжжя
Сватівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки
від 20000 до 120000 грн
Ковель
Центр рекрутингу української армії
Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…