Батальйон воює технологіями — працює із сучасними БПЛА та вдосконалює їх, щоб нищити ворога з мінімальними ризиками. У черговому матеріалі циклу «Бригада…
Нещодавно АрміяInform розповідала про піхотинців однієї з механізованих бригад ЗСУ, які обороняють Бахмутський напрямок. Підрозділ відчайдухів використовує у своїй бойовій роботі трофейні російські бронеавтомобілі «Тигр» та «Постріл».
Крім того, ці військовослужбовці через специфіку своєї діяльності знають чимало цікавих моментів з внутрішнього життя окупантів. Адже зусиллями українських воїнів кількість загарбників не лише невпинно зменшується, а й часом поповнюється обмінний фонд. Наші козаки під час боїв беруть полонених. І все частіше їм трапляються не представники регулярних підрозділів окупанта, а так звані «вагнерівці» — найманці з ПВК, що належить путінському поплічнику Пригожину.
Зі слів військовослужбовця із позивним «Золотий», вояки з найманців із місць позбавлення волі здебільшого ніякі. Ні сміливості, ні гонору. А коли потрапляють у полон живими — відразу починають «співати», здаючи всю наявну інформацію.
— От, до прикладу, взяли одного представника «малих народностей» рф. «Вагнерівець». Відбував покарання в одній із зон на Уралі, де і був завербований у ПВК, — говорить вояк-піхотинець. — Звісно, ми передали його компетентним органам. На щось та й згодиться. Те, що ми менше зустрічаємо професійних російських військових і все частіше маємо справу з «чмобіками» чи «вагнерами» — то вже не дивина. Такого розхідного матеріалу у загарбників не бракує. І якщо з «чмобіками» все більш-менш зрозуміло. То ось навербовані з місць позбавлення волі «вагнерівські» загони — то не до оповідання, — говорить «Золотий».
З його слів, російське військове командування їх геть не рахує. Від слова взагалі. Уявіть ситуацію: наші піхотинці відбивають чергову штурмову хвилю окупантів. І вже вночі у радіоперехопленні чують, як один російський командир каже іншому: мовляв, лапай «поповняшку». І це не про поповнення грошей на мобільному рахунку. А про чергову партію приреченого на смерть гарматного м’яса з-поміж зеків-найманців.
— Вони почали «косплеїти» нашу тактику малих штурмових груп. Тобто споряджають по мінімуму якусь кількість «юнітів». Автомат, декілька магазинів і пара гранат. От і все спорядження. Старшому дають дешевий смартфон. В ньому на Google-мапі позначена точка, куди вони мають вийти і закріпитися. А далі — іди виконуй наказ. Відтак, така штурмова група в переважній більшості випадків може повністю лягти під нашими кулеметами, — говорить він.
Ну а ті, кому пощастило вижити, зазвичай поповнюють наш обмінний фонд. І вже від них можна дізнатися багато цікавого про внутрішні «розклади» зеківського «войска». Зокрема те, що за час свого марного і безславного фронтового життя зек-вагнерівець може змінити декілька умовних статусів. Точніше категорій. Перша — новоприбулі. Звичайне копійчане «м’ясо». Якщо дивом такому суб’єкту вдається пережити декілька атак. Що трапляється не часто. Він переходить у категорію «К» — щось на кшталт бійця-ветерана. Йому вже належать такі-сякі преференції. Зокрема — отримання і носіння бронезахисту. Якщо ж загарбнику пощастило ще трохи пожити та більш-менш вдало виконати пару місій, його переводять до категорії «H». Щось на зразок молодшого командного складу. Він вже не зобов’язаний самостійно бігати в самовбивчі атаки. Але бере участь в управлінні боєм і жене «на убой» своїх менш спритних і не метикуватих спільників.
— Мав неприємність бачити, як одна з таких груп намагалася в лоба зайти на наші позиції. Одного з ворожих бійців черга з великокаліберного кулемета перерізала навпіл. Той, який ішов позаду…просто перестрибнув пошматоване тіло і посунув далі, — коментує «Золотий». — Певно, то були любителі «Апельсинки».
«Апельсинкою» зеки-найманці називають суміш трамадолу та димедролу. Ця дешева наркотична бурда — розповсюджений в їхньому середовищі стимулятор. Навіть не соромляться у радіоефірі одне одного запрошувати «штрикнутися». Мовляв, приходь на «разморозку». Так на їхньому жаргоні називається процес прийому препаратів, що стимулюють психіку, перед боєм. Щоби не так страшно було. Та це їм більше шкодить, ніж допомагає, адже найманець під наркотою, зі слів наших захисників, — чудова мішень.
Українські піхотинці кажуть, що Бахмут обов’язково вистоїть. Так, ворог сильний і підступний. Але ми воюємо за свою землю. Відтак — Перемога буде за нами!
Фото автора та з архіву підрозділу.
