Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Так кажуть побратими про воїна однієї із окремих штурмових бригад Збройних Сил України солдата Євгена Кулика на позивний «Лис». На жаль, 12 січня біля населеного пункту Кліщіївка Донецької області під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійського обстрілу отримав поранення, несумісні із життям. Йому назавжди залишиться 23 роки…
Друзі з рідної військової частини й досі не можуть повірити в те, що того життєрадісного хлопця вже немає поруч з ними.
— У нашій батареї протитанкових ракетних комплексів він був кращим оператором, — каже командир підрозділу Анатолій. — Швидко схвачував усе нове, а згодом уже сам навчав новачків складній справі воїна-протитанкіста. Також він відрізнявся високими результатами у спорті. Дуже любив тварин. Свій ранок розпочинав із зарядки та був в авангарді всіх занять з фізичної підготовки у взводі.
Варто сказати, що хлопець родом із міста Зіньків, що на Полтавщині. До моменту широкомасштабного вторгнення росії в Україну Євген служив у Французькому іноземному легіоні, куди потрапляють лише одиниці з тисяч бажаючих. Та коли окупанти стали вбивати українців, то негайно розірвав контракт і повернувся на Батьківщину, щоб стати до лав наших Збройних Сил.
Після певної військової перепідготовки, попросив направити його до будь-якої бойової частини. Євген дуже пишався, що довелося служити саме в окремій штурмовій бригаді та ще й на одному із гарячих напрямків.
За словами бойових друзів, не дивлячись на свій юний вік «Лис» здобув певних висот як професійний військовий. Його досвід перебування у французькому легіоні пішов на користь всій батареї та бригаді в цілому. Він навчив всьому тому, що знав, інших армійців. Тому боєготовність підрозділу є і залишатиметься тільки на висоті.
— У той день, 12 січня Євген добре пошматував окупантів і завдяки його діям, бойове завдання було виконано. Ми ніколи не забудемо цей подвиг і він навіки залишиться у нашому строю, — пообіцяв офіцер ЗСУ Анатолій.
Прощання із Євгеном Куликом незабаром відбудеться на його рідній Полтавщині, куди обов’язково приїдуть побратими.
