Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Військовослужбовці Кременчуцького батальйону Сил ТрО ЗСУ прикривали кордон з державою-агресором поблизу Білопілля на Сумщині. Неподалік своїх позицій вони помітили пошкоджену в кількох місцях високовольтну лінію. Виявилося, що жителі села Атинське та Дядюшкіного хутора вже пів року не мали світла у своїх оселях після того, як ще влітку ворожі обстріли пошкодили ЛЕП. Місцеві енергетики не наважувались розпочати ремонт через постійний артилерійських вогонь з російської території.
На щастя для селян, один з батальйонних мінометників є за фахом енергетиком і в цивільному житті керує тяговою підстанцією на залізниці, а відтак має відповідну кваліфікацію та допуск до робіт із високовольтними мережами.
«Ми перебалакали, я і два мої побратими, „Назар“ і „Палич“, підійшли до командира нашої мінометної батареї „Костянича“ й запропонували відремонтувати пошкоджену лінію, — розповідає тероборонець на позивний „Динина“. — Командир підтримав нашу ідею зробити людям добро, ми заїхали в обленерго, взяли там потрібну кількість дроту, підвісили його, натягнули, а обленерго вже включило напругу».
Ворог тим часом не припиняв обстрілів з мінометів і танків, тож ремонтні роботи замість кількох годин розтяглися на дві доби. Та зрештою, після декількох місяців темряви, в домівках місцевих жителів у післяноворічні дні з’явилося омріяне світло.
Олександр Візгін для АрміяInform
