Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У Координаційному штабі відбулася зустріч з родинами захисників бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. З родичами й близькими нацгвардійців спілкувалися представники Координаційного штабу та Національної гвардії України.
Про це повідомляє Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
За словами представника Координаційного штабу, військові частини не беруть участі в переговорних процесах щодо обміну військовополоненими. Проте уся інформація про військовослужбовця, яка надходить від них до Координаційного штабу, береться до уваги і відповідно обліковується в реєстрі Національного інформаційного бюро.
Під час зустрічі також ішлося про доступ представників міжнародних організацій до місць утримання полонених військовослужбовців. Представник Штабу зазначив, що в цьому напрямку є певні зрушення і Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) вже відвідав деякі місця утримання та анкетував частину військовополонених. Але інформацію про те, кого саме анкетували і які саме місця утримань відвідали, МКЧХ не надає, позаяк подібна інформація є конфіденційною. Лише за згодою військовополоненого представники МКЧХ можуть надати певні відомості родичам військовослужбовця або представникам державних органів.
Окремо представник Координаційного штабу зауважив, що російська федерація у багатьох випадках офіційно не підтверджує полон навіть за наявності доказів.
Це пов’язано з тим, що юридично визнавши перебування військовослужбовця у полоні, російська сторона зобов’язана дотримуватись усіх норм міжнародного права, зокрема Женевських конвенцій.
А через те, що більшість прав, гарантованих військовополоненим системно порушуються, росія усіляко уникає офіційно визнавати факт перебування в полоні українських військовослужбовців.
