Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Щороку 5 січня місто Бердичів на Житомирщині відзначає День визволення від німецьких загарбників. І сьогодні 79-а річниця випала не на мирний час, адже попри визволення від окупантів колись, чимала частка українських земель і нині перебуває під окупацією. Тільки тепер — російською.
— Сьогоднішні події в Україні наочно демонструють, хто саме переміг у тій війні, мужність та героїзм якої нації допомогли знищити воєнну міць нацизму, — переконана начальник Бердичівської районної військової адміністрації Людмила Димидюк. — Та нашу перемогу, як і до того нашу історію, вкрав «вєлікій русскій народ», перетворивши найкривавішу трагедію в історії людства на святковий фарс і мракобісся. «Ніколи знову» — під таким гаслом ми згадуємо страшні події тих часів. «Можем павтаріть» — кричать, святкуючи невідомо що, наші сусіди. У цьому головна відмінність між нашими народами, адже ми хочемо миру, а не війни.
Сьогодні очільники міста та району, а також керівництво ветеранських організацій та представники громадськості як і щороку поклали квіти до меморіалу «Слава героям», аби вшанувати пам’ять усіх загиблих за нашу волю та свободу.
У своїх промовах представники місцевої влади зазначили, що, на жаль, нині перелік імен героїв минулого поповнився іменами наших сучасників, які так само відстоюють право українського народу на існування, а також те, що перемога у Другій світовій війні — це й наша перемога, перемога українського народу. І ми ні в якому разі не маємо забувати подвиг мільйонів українців, які віддали тоді життя за свою державу.
