На даний момент сержантський корпус Збройних Сил України, в який входить понад 250 тисяч сержантів і старшин різних родів і…
23-річний командир артилерійського підрозділу 152-мм гаубиць Д-20 із позивним «Ганс» належить до когорти офіцерів нового покоління української армії. Їхній військовий шлях почався під час російської агресії. Тому свій досвід і вміння вони здобували в запеклих боях з окупантами. За майже десять місяців після початку широкомасштабного вторгнення загарбників в Україну на рахунку підрозділу, який очолює молодий офіцер, сотні знищених ворогів, десятки одиниць техніки: танків, БМП, БТР, різноманітних артилерійських систем, довготривалих укріплень. Про своє командирське становлення та бойові будні на війни «Ганс» розповів кореспондентові АрміяInform.
Народився наш герой на Рівненщині, й хоча в родині військових ніколи не було, з юності мріяв стати професійним захисником Батьківщини. Захоплювався військовою технікою та озброєнням. А російське вторгнення на початку 2014 року ще більше мотивувало його вибір. Після школи вступив до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного на факультет ракетних військ і артилерії. Після завершення вишу у 2020 році був направлений в одну з механізованих бригад, яка перебувала в районі проведення ООС. Попри те, що тоді він не міг цілком застосовувати свої навички гармаша, бо артилерія згідно із мінськими домовленостями була відведена з передової, тренування й навчання із застосування штатної зброї не припинялися ні на день.
Повномасштабне вторгнення «Ганс» зустрів разом із підрозділом на полігоні в Олешківських пісках. Уже за декілька годин вони висунулися на позиції поблизу Херсона. Завданням було зупинити просування ворога в напрямку міста й дати змогу іншим підрозділам підготувати оборону на підступах до Миколаєва.
— Ворог швидко рухався великими багатокілометровими колонами, навіть без прикриття й розвідки, — згадує події офіцер. — Коли ми зайняли оборону поблизу обласного центру, вже за декілька годин виконали перший бойовий наказ: завдали вогневого ураження по скупченню живої сили ворога на підступах до міста. Загарбники були настільки впевнені у своєї безкарності, що навіть не розраховували, що їм будуть чинити будь-який опір. Пам’ятаю, як на Антонівський міст зайшла колона далекобійної артилерії та стала розгортатися просто на відкритому місті, не знаючи, у який бік їм наводитися. Наша піхота не могла не скористатися чудовою можливістю покарати окупантів. Піхотинці швидко зайшли на міст, перебили артилерійську обслугу й захопили декілька артилерійських самохідних систем 2С19 «Мста-С». До речі, ці потужні 152-мм системи досі перебувають у складі наших підрозділів і вдало знищують своїх колишніх господарів.
Протягом двох днів артилерійські розрахунки молодого командира стримували навалу рашистів і тільки після отримання наказу відійшли на завчасно підготовлені позиції. Після цього ворог спробував прорватися на Миколаївському напрямку, але наші захисники зуміли дати гідну відсіч ординцям.
— Атаки не припинялися до початку березня, — розповідає командир. — Ми діяли в тісній взаємодії з механізованими підрозділами й перебували на постійному бойовому чергуванні. Як тільки отримували від аеророзвідки або старшого начальника координати цілій — негайно завдавали вогневих ударів. Відпрацьовували на різних відстанях: від 17 до 20 кілометрів. Інколи виконували завдання в дуже складних умовах. Загарбники постійно полювали на нас, намагалися вирахувати місце нашого розташування. Згадую, як одного разу нам довелося майже декілька годин перебувати під щільним обстрілом їхньої артилерії, РСЗВ, а наостанок по нас завдала ракетного удару ще і їхня авіація. На щастя, тоді обійшлося без втрат. Навіть «трьохсотих» не було.
Поступово ситуація на південному напрямку фронту стабілізувалася й на початку осені підрозділ «Ганса» активно діяв у контрнаступальній операції зі звільнення Херсонщини. Щодня артилеристи підтримували вогнем просування піхоти в напрямку обласного центру. І цей шлях був дуже важкий і виснажливий. Але завдяки злагодженості дій розрахунків, вмілому командуванню й організаторським здібностям молодого командира гармаші успішно впоралися зі всіма завданнями. Офіцера дуже поважають побратими за вміння чітко організовувати та спланувати бойову роботу. Навіть псевдо «Ганс» відображає не тільки його схожість з представниками нордичних народів, а й німецьку педантичність. У поєднанні з українською відчайдушністю вона завжди дає гарний результат.
— Дуже пишаюся своїм особовим складом, — каже офіцер. — Половина з них мобілізовані, які до 24 лютого не мали жодного військового досвіду. Їхні підготовка й опанування навичками відбувалися безпосередньо на полі бою. Можу відверто сказати, що досвід, здобутий у бойових умовах, зробив із них справжніх професіоналів артилерійської справи. Сподіваюся, що ми разом виженемо загарбників з Української землі й незабаром відсвяткуємо нашу Перемогу!
Фото: Дмитро Завтонов і Віктор Залевський
