Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Підбиваючи підсумки 2022 року, ми проаналізували 10 основних наративів та прийомів російської пропаганди, що з тріском провалилися.
1. «спеціальна воєнна операція»
Від самого початку агресії в лютому 2014 року росія старанно заперечує факт своєї війни з Україною. Під час гібридного її етапу (на Сході України) кремль оперував поняттям «громадянська війна»: визнаючи масштаб збройного конфлікту, але відмовляючись визнавати себе його учасником.
Коли 24 лютого російські війська вдалися до повномасштабного вторгнення, ховатися за «трактористами» та «ополченцями» стало вже неможливо. Однак саме в цей момент зривання масок грізне слово «війна» зникає з офіційного лексикону пропаганди, поступаючись більш скромному поняттю: «спеціальна воєнна операція» (сво).
Усупереч початковим очікуванням, російсько-український конфлікт розрісся до масштабів найбільшої війни в Європі з моменту капітуляції Німеччини в 1945-му. Ба більше, росія почала зазнавати дошкульних поразок від України, а через колосальні втрати була змушена оголосити мобілізацію. Що далі, то більше поняття «спеціальна воєнна операція» видається брехливим і непрактичним для опису ситуації. Як наслідок — російська пропаганда почала потроху повертати у вжиток адекватне слово «війна», але своїм противником у війні москва називає Захід та НАТО, як і раніше заперечуючи війну з Україною.
2. «Денацифікація»
Однією з головних цілей сво путін оголосив денацифікацію. У такий спосіб рф прагнула розохотити Захід допомагати «нацистам-українцям», а російському населенню подати справу так, наче «спецоперація» є продовженням справи дідів під час Другої світової. Крім того, мета денацифікації виправдовувала екстраординарні репресивні заходи та жорстокість в ім’я викорінення «абсолютного зла».
Дуже швидко з’ясувалося, що на практиці під «денацифікацією» росіяни мають на увазі деукраїнізацію та геноцид — типово нацистські цілі. Але в кондової російської z-публіки сумніви щодо проголошеної мети «денацифікації» виникли не через це, а тоді, коли путін зрадив їх очікування обіцяного політичного процесу над полоненими азовцями, обмінявши демонізованих пропагандою бранців на свого кума медведчука.
3. z для окупантів
Спочатку z та інші значки й латинські літери були всього лише тактичними знаками, нанесеними на бойові машини російських військ. Завдяки численним фото й відео з України вони стали візуально впізнаваними, тож найвідоміший тактичний знак z політтехнологи перетворили на бренд для прихильників агресії.
З ним почали випускати сувенірну продукцію, його чіпляли на вивіски, дітей і дорослих вишиковували літерою z у флешмобах. z перетворилась у росії на сакральний символ, над яким заборонено жартувати. За коментар «z означає засранці» мешканця cургута оштрафували на 40 тисяч рублів.
Вдалим тролінгом після затоплення крейсера «москва» стало поширення кадрів із радянського мультфільму, в якому герої знаходять затонулий корабель з літерою z. Один із персонажів прокоментував побачене так: «Усе ясно. Фашистський есмінець… Фашистські есмінці позначалися літерою z».
4. «Уперед — у минуле, назад — в срср»
Уже за місяць після початку широкомасштабної війни російська пропаганда створила новий символ — бабцю із червоним прапором. Відеокадри пенсіонерки, яка помилково вийшла із червоним прапором назустріч українським військовим, стали основою для ліплення образу проросійського старшого покоління, яке «змучилося жити під Україною й радо вітало російських визволителів».
Звернення сучасної російської пропаганди до радянських сентиментів було не випадковим та не поодиноким. В окупації червоні прапори часто вивішувалися поряд із російськими, а на центральні площі українських міст повертали раніше демонтовані пам’ятники леніну. Ця політика відбилася і на кампанії перейменувань населених пунктів та вулиць окупантами.
Перший заступник голови адміністрації президента росії кирієнко, колись молодий символ інтелектуальної політики в росії, відкрив пам’ятник бабці з червоним прапором на руїнах зруйнованого Маріуполя, де росіяни перед цим убили тисячі мирних мешканців.
Усе це наочно продемонструвало українцям, що путінська росія живе минулим. І це відчули не лише українці.
5. Біолабораторії, заражені гуси, бойові комарі
Одним із гучних звинувачень російської пропаганди, яке періодично спливає в різних інтерпретаціях та під різними інформаційними приводами, є буцімто «розроблення в Україні біологічної зброї».
Звинувачення до того брехливе й абсурдне, що на його користь можна застосувати аргумент: ніхто б не став брехати так нахабно. Але аргумент хибний: російська пропаганда достатньо нахабна й для бездонної брехні.
Насправді фейки про «біологічну зброю» реалізується з досить витонченим розрахунком. Ця тема паразитує на глибинних людських фобіях і архетипічних загрозах: невидимої зарази, птахів, які несуть смерть, тощо. У таке можна не вірити, але психологічно важко перестати побоюватися.
Тема секретних біолабораторій близька й переконлива для адептів конспірології, величезна кількість яких живе як у росії, так і на Заході. Вони вже були до цього підготовлені місяцями «боротьби проти змов» навколо пандемії COVID-19.
6. Істерики та ненависть на російському ТБ
Надмірні емоції — одна з ознак маніпуляції. Не дивно, що, маніпулюючи росіянами, наче великою тоталітарною сектою, пропаганда змушена весь час вдаватися до запаморочливих ескапад.
Емоції допомагають приховувати невідповідність змісту заяв, наприклад: «ми звільняємо людей — треба стерти міста з лиця землі», «ми захищаємо українців — будемо бомбити, нехай усі замерзнуть узимку».
Прикметною подією 2022 року стала «словесна нестриманість» одного зі штатних кремлівських пропагандистів володимира соловйова на адресу канцлера Німеччини, коли він назвав Шольца «нацистською недобитою сволотою» та порівняв із гітлером.
Агресивний стиль російських ефірів не лише викликає відразу в нормальних людей, а й дає фактичний матеріал для дослідження мови ворожнечі та її ролі в геноциді в Україні, який буде розслідуватися міжнародними судовими інстанціями. А ще це демонструє глибокі психічні проблеми російської колективної свідомості, які доведеться лікувати після повалення путінізму.
7. Шантаж: ядерний, голодом, холодом
Відчуваючи свою слабкість: перед санкціями та на полі бою — окупанти вдаються до спроб залякати українців і світ своїми страшними вчинками та їхніми наслідками.
Час від часу російські вищі посадовці порушують тему ризиків ядерної війни: заявляють про готовність своїх сил стримування, звинувачують у провокаціях Захід, переконують, ніби не бояться й найгіршого сценарію.
Традиційно тікаючи від відповідальності, москва прагнула перевести ядерний шантаж у формат загроз від нібито українських обстрілів окупованих росіянами АЕС, а також звинувачуючи Київ і «радикалів» у створенні «брудної бомби».
Зрештою, поразки та втрата територій змусили рф брязкати своїм ядерним арсеналом як останнім аргументом, чому вона не може програти. Щоправда, вже після цього Сили оборони України дослідним шляхом пересвідчилися, що можна спокійно визволяти навіть анексовані кремлем території.
Добираючи аргументи, чому Захід має схилити Україну до швидкої капітуляції, москва просувала тезу про загрозу продовольчій безпеці у світі через затягування війни. Насправді загрозу голоду створила сама росія, чий флот заблокував морський експорт з українських портів і чиї солдати руйнували аграрну галузь України. Вихід із ситуації знайшовся у вигляді «зернових угод», до яких московія мусила приєднатися під міжнародним тиском.
8. Терористичні атаки цивільної інфраструктури
З призначенням командувачем сво армагеддона-суровікіна кремль зробив ставку на знищення українського тилу повітряними атаками в стилі Другої світової війни. Можливо, суровікіну його потуги уявляються як стратегічні бомбардування окупованої німцями Європи англо-американською авіацією. Але в реальності це більше схоже на відчайдушні запуски гітлерівцями ракет типу Фау-1 чи Фау-2 по британських містах.
Якщо спочатку пропаганда постійно торочила, що росіяни не воюють з мирним населенням, то з переходом до масованих ракетних атак уже перестала приховувати те, що прагне зробити життя цивільних нестерпним. Позбавлені світла, опалення та інших благ цивілізації українці, за задумом москви, мали вийти на протести й змусити свій уряд домовлятися з агресором на його умовах.
російський ракетний терор активізував також процес надання Україні сучасних систем ППО і ПРО, аж до знаменитих американських ЗРК Patriot. Натомість рф заробила собі ще один пункт обвинувачення у воєнних злочинах на майбутньому міжнародному трибуналі.
9. «Десатанізація»
Дедалі глибше занурюючись у морок війни та злочинів, путінський режим потребує для себе все більш сильних виправдань. Як часто буває в таких випадках, у хід іде апеляція до патріотизму, екзистенційних викликів та навіть різної пишномовної маячні.
Демонізація ворога, тобто українців і Заходу, дійшла у росії буквально до ототожнення з демонами й до звинувачень у служінні сатані. Якщо на початку з відомих спікерів лише кадиров був помічений в «антишайтанській» риториці, то згодом її перейняли підлеглі секретаря радбезу рф патрушева.
Насправді російська еліта по-міщанськи обожнює Захід. Проте українців, які захотіли побудувати Європу в себе, путіністи таврують відступниками. росіяни (звісно, ті, які можуть собі дозволити) продовжують насолоджуватися західним способом життя та відпочинку. Діти російської еліти живуть на Заході, тоді, як режим жене на смерть в Україні звичайних громадян, щоб «зупинити сатанинський Захід», а насправді — просто утримати владу.
10. путін проговорився, що ця війна — фіаско його політики
Під час пресконференції 22 грудня, наче підбиваючи підсумки року, путін озвучив причини війни та без усіх цих гасел про нацизм та біолабораторії навів свої «аргументи». Ображеним тоном він пожалівся, що у війні росіян з українцями винні, звісно, США та націоналісти з Галичини, які, мовляв, прийшли до влади в Києві після розпаду срср. Але головне, що прозвучало між рядків, це визнання фіаско своєї двадцятирічної політики реставрації імперії.
— І сьогоднішні події, якщо вони (США) підводили нас до цього — то вони досягли свого результату. Але й у нас не було іншого вибору, крім тих дій, які були розпочаті наприкінці лютого цього року. …Ми ж виходили з чого свого часу? З того, що добре, СРСР припинив своє існування, але наші спільні історичні корені, культура, духовна спорідненість, вони будуть сильніше, ніж те, що нас роз’єднує, а такі тренди завжди були. …Завдяки цим силам, незважаючи на всі наші зусилля, цей «розбрат» все збільшувався і збільшувався. Спочатку нас розтягнули, розділили, а потім — нацькували. В цьому сенсі — вони досягли результату, безумовно. А ми в цьому сенсі зазнали фіаско, — повідомив диктатор.
Але фактом є те, що не галичани й не США, а саме путін розпочав війну та вбивства, отже, саме він несе відповідальність за цю найбільшу геополітичну катастрофу рф. путін проговорився, що війна стала його фіаско, хоч і переклав із себе відповідальність. Адже навіть у разі захоплення України мета знищення українського народу та ідеї його державності, яку поставив путінізм, залишиться недосяжною.
Отже, дії та слова офіційної москви у 2022 році засвідчили глибоку моральну деградацію всієї росії та банкрутство її пропаганди.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
