Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Це звичайні будні українських захисників сьогодні.
Воїни окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького не один місяць нищили окупантів. Звільняли міста і села на Харківщині й Луганщині, зокрема, в районі Балаклії, Ізюма, Білогорівки. Брали участь у запеклих боях за Бахмут, Курдюмівку та Андріївку.
Сьогодні вони проходять бойове злагодження на одному з полігонів, щоб після вишколу вирушити на передову та ще завзятіше дати окупантові відсіч.
Основне завдання цього етапу підготовки — відпрацювати штурмові дії в польових умовах у складі відділення. За командою військові швидко стрибають у БМП і висуваються на визначений рубіж для відпрацювання поставлених завдань. Більшість особового складу, з яким проводили заняття, вже не один раз були в бою та знають, як діяти в різних ситуаціях бойового застосування. Кожен, від водія БМП до гранатометника, знає своє завдання та діє чітко за вказівками командира.
— Кожен має розуміти своє місце й завдання під час штурму в реальних бойових умовах, щоб хлопці могли заміняти один одного та працювати з різними видами зброї, які є у відділенні, наприклад, РПГ, кулемети. Ми проводимо подібні заняття, оскільки підрозділ має діяти, як єдиний механізм, — коментує командир відділення Віктор. — Нині до підрозділу прийшла певна кількість поповнення. Працюємо над злагодженням.
Інтенсивна підготовка допомагає командирам звернути увагу на тактичні особливості виконання завдання, покращити злагодженість у підрозділі та взаємодію в різних умовах бою, а інколи — особистим прикладом показати правильність дій. Окрім вогневої підготовки, військові здобувають навички з тактичної медицини, інженерної справи та топографії.
— Такі тренування ми проводимо чи не щодня, не шкодуючи власних сил, бо розуміємо: в реальному бою здобуті навички можуть врятувати життя та прискорити перемогу України, — розповідає гранатометник Руслан.
Він уже не один місяць боронить Україну, нещодавно повернувся у стрій після лікування контузії та поранення. Узагалі, дивлячись на всіх захисників, запитання «Чи не втомились?» не потребує відповіді, адже зрозуміло, що так. Але вони робили і продовжать робити свою справу — нищити окупанта, звільняти рідну землю.
— Головна наша мотивація — захистити наш дім, кращої, мабуть, і не знайти. Звісно, понад усе я хотів би зараз опинитись вдома, в Одесі, в обіймах дружини та сина. Але якщо не ми, то хто?! Якщо я хочу, щоб мої рідні мали не один щасливий, мирний рік попереду, то пропустити один, захищаючи їхнє майбутнє — я вважаю дрібницею, — підсумував Руслан.
Фото автора
