Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Це звичайні будні українських захисників сьогодні.
Воїни окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького не один місяць нищили окупантів. Звільняли міста і села на Харківщині й Луганщині, зокрема, в районі Балаклії, Ізюма, Білогорівки. Брали участь у запеклих боях за Бахмут, Курдюмівку та Андріївку.
Сьогодні вони проходять бойове злагодження на одному з полігонів, щоб після вишколу вирушити на передову та ще завзятіше дати окупантові відсіч.
Основне завдання цього етапу підготовки — відпрацювати штурмові дії в польових умовах у складі відділення. За командою військові швидко стрибають у БМП і висуваються на визначений рубіж для відпрацювання поставлених завдань. Більшість особового складу, з яким проводили заняття, вже не один раз були в бою та знають, як діяти в різних ситуаціях бойового застосування. Кожен, від водія БМП до гранатометника, знає своє завдання та діє чітко за вказівками командира.
— Кожен має розуміти своє місце й завдання під час штурму в реальних бойових умовах, щоб хлопці могли заміняти один одного та працювати з різними видами зброї, які є у відділенні, наприклад, РПГ, кулемети. Ми проводимо подібні заняття, оскільки підрозділ має діяти, як єдиний механізм, — коментує командир відділення Віктор. — Нині до підрозділу прийшла певна кількість поповнення. Працюємо над злагодженням.
Інтенсивна підготовка допомагає командирам звернути увагу на тактичні особливості виконання завдання, покращити злагодженість у підрозділі та взаємодію в різних умовах бою, а інколи — особистим прикладом показати правильність дій. Окрім вогневої підготовки, військові здобувають навички з тактичної медицини, інженерної справи та топографії.
— Такі тренування ми проводимо чи не щодня, не шкодуючи власних сил, бо розуміємо: в реальному бою здобуті навички можуть врятувати життя та прискорити перемогу України, — розповідає гранатометник Руслан.
Він уже не один місяць боронить Україну, нещодавно повернувся у стрій після лікування контузії та поранення. Узагалі, дивлячись на всіх захисників, запитання «Чи не втомились?» не потребує відповіді, адже зрозуміло, що так. Але вони робили і продовжать робити свою справу — нищити окупанта, звільняти рідну землю.
— Головна наша мотивація — захистити наш дім, кращої, мабуть, і не знайти. Звісно, понад усе я хотів би зараз опинитись вдома, в Одесі, в обіймах дружини та сина. Але якщо не ми, то хто?! Якщо я хочу, щоб мої рідні мали не один щасливий, мирний рік попереду, то пропустити один, захищаючи їхнє майбутнє — я вважаю дрібницею, — підсумував Руслан.
Фото автора
