Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Спочатку прессекретар кремля пєсков оприлюднив фейкове ствердження, що буцімто «жоден «мирний план» не може існувати, якщо він не враховує входження до складу росії чотирьох нових регіонів». А 29 грудня вже й очільник мзс рф лавров окреслив межі російських зазіхань на територію України. Звичайно, щоб зафіксувати їх і все одно продовжувати «сво».
— Висуваючи різноманітні ідеї та «формули миру», Зеленський плекає ілюзію домогтися за допомогою Заходу виведення наших військ із російської території Донбасу, Криму, Запоріжжя та Херсонщини, виплат росією репарацій, явки «з повинною в міжнародні трибунали» тощо. Ми на таких умовах ні з ким розмовляти не будемо. Чи залишилися на територіях, підконтрольних київському режиму, адекватні політики сказати важко, — заявив лавров.
Насправді, якщо лавров, наприклад, вважає, того ж біглого киву «адекватним українським політиком», то це насамперед говорить про неадекватність самого очільника мзс. По-друге, після оприлюднення «генеральної лінії партії», на нього з пєсковим образилися навіть «Z-патріоти». Так, захар прилєпін, з одного боку, назвав ці кордони «прилюдним приниженням» для офіційної москви, а з іншого, визнав, що «ніхто нічого нам не віддасть. Ні чотири області, ні дві».
По-третє, цілком вірогідно, що більш чітко артикулюючи свої забаганки наприкінці цього року, вже з наступного кремль спробує понизити градус «великої екзистенційної війни з Україною та колективним Заходом» до рівня «територіальної суперечки між двома країнами».
І саме в такий спосіб надалі позиціонуватиме конфлікт у світі. Мовляв, «Україна вважає ці території своїми, а ми – своїми. Таких конфліктів у світі багато. І ніхто в них особливо не втручається. Тому і в цей не варто».
Не вийде. Якщо московія не хоче слухати український народ (який відповідно до всіх опитувань готовий й надалі продовжувати війну до повного вигнання окупантів зі своєї міжнародно визнаної території), то нехай дослухається до свого.
До речі, придворна соціологія у вигляді всеросійського центру вивчення громадської думки 29 грудня з’ясувала, що буцімто «найбільш значущим здобутком війни з Україною для пересічних росіян стало меркантильне зняття водної блокади раніше окупованого ними Криму». «Історичне приєднання до складу рф чотирьох регіонів» московитів чомусь не цікавить.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
