Яка сьогодні ситуація із забезпеченням харчування у військових частинах? З якими виробниками готовий співпрацювати ДОТ? Та чому ми вчимося в західних партнерів у напрямі закупівель для війська?…
Днями представник Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) доктор Ярно Хабіхт під час пресбрифінгу в Женеві заявив, що після широкомасштабного вторгнення рф в Україну близько 10 мільйонів українців мають ризики розвитку психологічних розладів. Це майже чверть населення країни, яка наразі потерпає від російської збройної агресії. В Україні також розуміють важливість психологічної підтримки як військових, так і цивільних українців. Зокрема в Бучанському центрі надання психологічної допомоги та психосоціальних послуг цим займаються з перших днів деокупації Київщини.
Про міжнародне співробітництво в цій сфері й головну загрозу психічному здоров’ю українців під час війни кореспондентові АрміяInform розповіла очільниця центру Наталя Зарецька.
Одним із перших питань, яке окреслила пані Наталя під час зустрічі, стало те, наскільки пріоритетною в нашій країні є тема психологічної травми українців.
— Насправді основний спогад від війни — це навіть не те, що ми бачимо, це — запах. Запахова пам’ять — це єдина пам’ять, яка не втрачає своєї актуальності. Коли ми стикаємося із запахом, ми згадуємо. Запах гару, запах військової техніки, пороху, тіл… Як пахнуть трупи, які згоріли, люди, яких просто застрілили… Улітку або взимку, в мороз… про що йдеться??? — це широченна палітра емоцій. Ті, хто стикалися з цим, ці нюанси ніколи не забудуть, — підкреслила Наталя Зарецька. — Поведінка травмованої людини ірраціональна. Одне із завдань травмотерапії — актуалізувати, повернути людині функції об’єктивного сприйняття реальності та раціонального реагування. Якщо працювати командно, ефективно, професійно, з урахуванням динаміки процесів, як ми їх розуміємо, розрахунковий період для подолання наслідків воєнних дій і окупації становитиме в середньому два роки.
Пані Наталя також підкреслила, що клієнтами центру стали не лише окремі особи, а й уся територіальна громада, як живий організм, що має свою динаміку. Клієнтами центру стали також цільові групи. Наприклад, працівники органів соцзахисту, освіти, працівники Бучанської міської адміністрації, які самі пережили окупацію — ті, до кого передусім почали звертатися такі самі травмовані тією ж окупацією люди. Або медики, які брали участь в ексгумації, в роботі моргів. До таких цільових груп також належать, на думку очільниці центру, й громадські активісти, певні спільноти, які впроваджують реформи після деокупації, тощо. Пані Наталя розповіла, що планує досвід роботи Бучанського центру масштабувати та поширити на всю країну, зокрема в рамках ініціативи першої леді України, а саме Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки.
— Команда, яка на сьогодні підтримує першу леді, це професійні люди, які відстежують дійсно чутливі сфери, що стосуються дітей, сімей, майбутнього нашої країни, — підкреслила Наталя Зарецька. — Масштабування результатів роботи нашого центру має відбуватися без викривлення. Тому протоколізація в наданні психологічної допомоги та подальшої психосоціальної підтримки, особливо в масштабах всієї країни, є надзвичайно важливим моментом.
Про разючу кількість українців, які психічно постраждали внаслідок російської воєнної агресії та потребують фахової допомоги, представник ВООЗ в Україні Ярно Хабіхт уперше заявив ще в листопаді під час підписання Меморандуму між Бюро ВООЗ та Міністерством охорони здоров’я України. Документ передбачав розбудову первинної медичної ланки та її спроможностей із супроводу поширених психічних розладів за міжнародною програмою mhGAP.
Довідково: Програма mhGAP (Mental Health Gap Action Programme) — це програма Всесвітньої організації охорони здоров’я (розпочата у 2008 році, в Україні — з 2019 року), яка спрямована на покращення доступу до послуг з охорони психічного здоров’я шляхом залучення сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів, фельдшерів, медичних сестер і братів та інших неспеціалізованих кадрів. Програма mhGAP передбачає їх навчання навичок надання первинної допомоги людям з найбільш поширеними психічними розладами (тривогою, депресією, суїцидальною поведінкою, посттравматичним стресовим розладом тощо).
За цей час завдяки підтримці ВООЗ, міжнародних та національних партнерів в Україні було створено мережу освітніх курсів щодо підвищення рівня професійних компетенцій медичних фахівців первинної ланки. Після навчання вони набули навичок здійснювати ранню діагностику та надавати первинну психологічну допомогу. В умовах постійного збільшення кількості людей, які перебувають під впливом негативних чинників, пов’язаних з війною в Україні, до реалізації програми mhGAP також були залучені психологи, психотерапевти, які працюють у системі більшості міністерств України. До професійної підготовки зі швидких методик психологічної підтримки також були залучені соціальні працівники, освітяни, інші непрофільні фахівці. Для самостійного навчання з лікування психічних розладів у закладах первинної допомоги було розроблено онлайн-курс, що побудований на матеріалах та методиці mhGAP.
Тісну співпрацю між МОЗ України та ВООЗ підтримала перша леді України. За ініціативою Олени Зеленської влітку цього року було розпочато реалізацію Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Відзначаючи важливість глобальної ініціативи першої леді України, представник ВООЗ в Україні доктор Ярно Хабіхт підкреслив, що тема психічного здоров’я в умовах, коли майже кожен четвертий українець потребує фахової допомоги, набула пріоритетності. Яскравий приклад здійснення професійної психологічної допомоги та психосоціальної підтримки мешканців і спільнот територіальної громади деокупованої Київщини, зокрема в рамках реалізації mhGAP і Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, продемонстрував Бучанський центр надання психологічної допомоги та психосоціальних послуг.
Бучанський Центр, який очолює колишній військовий психолог Наталя Зарецька, протягом майже 9 місяців став одним з так званих стартових майданчиків Національної програми Олени Зеленської, на якому відпрацьовувались інноваційні методики в галузі психології, що були розроблені за підтримки Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Уповноваженого Президента України з питань реабілітації УБД, ВООЗ, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), Об’єднаної агенції відновлення персоналу Міністерства оборони США, Ізраїльської коаліції травми, Міжнародного медичного корпусу, Мальтійської служби допомоги, Університету Джонса Хопкінса (США), Київської міської державної адміністрації (програма «Турбота. Назустріч киянам») тощо.
— У психології дуже важливо називати речі своїми іменами й вести мову про правду. Найбільшою загрозою на війні є ілюзія. Ілюзія формує викривлену реальність. Коли ти будеш орієнтуватися на ілюзію, то обиратимеш неоптимальну стратегію дій, яка може завести тебе туди, де ти загинеш, — наголосила Наталя Зарецька в ексклюзивному інтерв’ю АрміяInform (повний текст читайте в наступних публікаціях. — Ред.). — Якщо ми вважали, що росіяни є так званим братським народом — це була ілюзія, яка коштувала життя багатьом. Коштувала або життя, або тієї самої травматизації… Коли дитину ґвалтує представник «братського народу», як думаєте, що відбувається з батьками?
Пані Наталя розповіла, що у квітні почала працювати в деокупованій Бучі. Тоді найчастіше їй, як фаховому психологу, ставили запитання, відповідь на яке шукали всі її співрозмовники: як людина може бути настільки нелюдською?!
— Це про росіян. Це абсолютно екзистенційний ракурс. Це не про тортури, а про те, як людина може так поводитися? Друге запитання — наскільки вони інші, наскільки вони від нас відрізняються? Усвідомлення цієї прірви, особливо для людей російськомовних, для яких війна почалась 24 лютого 2022 року, а не вісім років тому у 2014-му, для тих, хто завжди дистанціювався від війни й для кого росіяни були нацією, з якою трапилось «тимчасове непорозуміння», відкрило, чим насправді є ця русня в таких критичних обставинах. Усвідомлення таких речей може бути дуже стресовим, але це також може бути колосальним ресурсом.
— Випробовування показують, якими ми є й на що ми спроможні. Після випробовування починається дуже цікавий період: а що ти робиш після того, як ти про себе щось зрозумів? Чи ти хочеш використовувати це надалі? Так, ти цим скористався від стресу, від страху, від бажання вижити. А чи готовий ти це інсталювати в собі для того, щоб надалі користуватись цим постійно? І цей період є найбільш важливим! — підсумувала колишній військовий психолог Наталя Зарецька. — Є дуже важливий термін «посттравматичне зростання», який описує конвертацію досвіду в ресурс. Він говорить: «Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими!». Те, що зараз відбувається з українською нацією, це як метаморфізація гірських порід, коли крейда перетворюється на мармур.
Фото автора
