Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
У Національному музеї літератури України відбулася неординарна, як для нашого часу, подія — п’ятигодинна презентація книги «Тарас Силенко, співець непримиренної України». Видання, присвячене пам’яті видатного кобзаря, заслуженого артиста України Тараса Силенка, — справжній фоліант, обсягом 512 сторінок, упорядковане Історичним клубом «Холодний Яр» на чолі зі знаним дослідником української минувшини Романом Ковалем. До нього увійшли спогади понад 150 осіб, які товаришували з Тарасом, були шанувальниками його творчості та яких доля звела з цією непересічною особистістю. Також окремими розділами подано авторські статті Тараса Силенка та інтерв’ю з ним, спогади про поетесу Лесю Силенко — Тарасову маму, вірші, присвячені Тарасові.
Кобзар Тарас Силенко передчасно пішов у засвіти в червні минулого року, а 29 грудня 2022-го йому мало б виповнитися 50. Як зазначив автор-упорядник книги, письменник Роман Коваль: «зовсім не таким уявляв свій ювілей Тарас», але вечір відбувся цілком у його стилі — велелюдний і необмежений у часі та просторі. Друзі часто називали Тараса Силенка «віщим Бояном», «співучим філософом», він був уособленням любові нашого народу до свободи, мистецтва та героїки минулого. Він створив «співану історію України» — цикл пісень в авторському виконанні від давньоруських билин до творів, народжених на фронті сучасної російсько-української війни, яку мріяв видати на кількох компакт-дисках, але не встиг…
Тараса знали і любили в багатьох куточках нашої країни і за кордоном. Він був постійним учасником різноманітних фестивалів, ушанувань героїв Холодного Яру та героїв Карпатської України, сотень урочистостей і презентацій, виконував ролі кобзаря в кількох кінофільмах. З 2014 року Тарас Силенко неодноразово відвідував з концертами район АТО/ООС. 2015 року був нагороджений грамотою Міністерства оборони України, а 2017-го — подякою командування морської авіаційної бригади ВМС ЗСУ.
Далеко не про кожну людину знайдеться стільки охочих поділитися спогадами. Причому їх значна частина була зібрана під час повномасштабного вторгнення рф в Україну — не в найкращий для написання мемуарів час. Але Тарас Силенко, пісні якого надавали українцям внутрішню силу, утверджували національну самосвідомість, готували до майбутнього протистояння з одвічним ворогом, — не міг не залишити яскравих вражень, навіть після однієї-єдиної зустрічі.
Тож чимало й авторів спогадів, і звичайних поціновувачів його таланту завітали цього дня до Музею літератури — зала була переповнена. Людям, які знали й любили Тараса Силенка справді важливо було бодай на кілька годин зануритися в атмосферу, в якій він був присутній неозоро.
Слово мали легендарна радіожурналістка Емма Бабчук, художник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Прядка, бандурист-віртуоз, а нині — гранатометник ЗСУ Василь Лютий, директор Музею Революції Гідності Ігор Пошивайло, режисер Іван Канівець, поети Владлен Ковтун, Василь Ковтун, заступник генерального директора Музею Івана Гончара Тетяна Пошивайло, голова партії «Народовладдя» Юрій Левченко, кандидатка філологічних наук Марина Гогуля, вчителька Лариса Громадська та інші славні наші сучасники.
Виступали в цей вечір син Тараса Силенка, кобзар, композитор і актор Святослав Силенко, Тарасові друзі-бандуристи: народний артист України Тарас Компаніченко, Тетяна Лобода, Ярослав Чорногуз, Юрій Фединський (разом зі своєю великою творчою родиною), Олександр Гончаренко, Михайло Гречкин. А також донька Тараса Силенка, піаністка Мирослава Силенко, народна артистка України Світлана Мирвода, заслужений діяч мистецтв України Володимир Гонський.
Співупорядниця книги Леся Козенко зазначила: «Це більше, ніж книга про кобзаря Тараса Силенка. Ця книга зафіксувала в собі величезну кількість цінних спогадів сучасних українців, яких Тарас об’єднав навколо себе.
Як важливо було написати її саме в цей час! Адже двох людей, чиї спогади увійшли до цієї книги, вже немає з нами. Один з них загинув на війні, інший помер, але залишилося їхнє слово у книзі…
Ми зібрали не просто тексти про Тараса, ми зібрали тепло сердець справжніх патріотів своєї країни. Саме таким був Тарас! Такими є його друзі. Такими є величезна кількість українців, чиї серця пробудив Тарас своєю бандурою. Ця книга — частина тієї боротьби, яку веде Україна проти ворога. Це продовження тієї боротьби, яку вів і Тарас…».
Книга спогадів — не єдина ініціатива на вшанування Тараса Силенка. У червні біля Дуба Максима Залізняка в Холодному Яру було відкрито пам’ятний знак кобзареві, а в листопаді в місті Богуслав на Київщині на його честь перейменували вулицю.
читайте також:
Днями друг Силенка, музикант, а нині воїн ЗСУ Юрій Яцика заснував мистецьку премію імені Тараса Силенка з метою вшанування пам’яті видатного бандуриста.
Премія присуджуватиметься професійним та аматорським творчим колективам, митцям України та української діаспори, творча діяльність яких перегукується з діяльністю Тараса Силенка, зокрема кобзарям. Подання кандидатур на перше відзначення триває до 24 грудня 2022 року.
Фото Марка Мельника
