Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
Цими вихідними в урочищі Холодний Яр на Черкащині відбулися 26-ті вшанування Героїв Холодного Яру, які щороку організовує однойменний Історичний клуб, на чолі з письменником і популяризатором історії визвольних змагань початку ХХ століття Романом Ковалем.
Цьогорічні вшанування, через російське вторгнення в Україну, змістилися в часі на два місяці й зібрали значно менше людей, ніж багато років поспіль у мирний час. Проте, попри військовий стан, організатори зуміли провести традиційне освячення зброї, організувати концертну програму і пам’ятні заходи на всіх традиційних локаціях – біля пам’ятного знаку загиблим воякам 93-ї ОМБр «Холодний Яр», на могилі сотника Івана Компанійця в Мотриному монастирі, біля пам’ятників холодноярцям, родині Чучупаків та Юрієві Горлісу-Горському в центрі с. Мельники та на могилі Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака на мельниківському кладовищі.
Хоч і було анонсовано, що вшанування цього року відбудуться з нагоди 125-ліття від дня народження отаманів Холодного Яру Ларіона Загороднього, Мефодія Голика-Залізняка та Івана Лютого-Лютенка, проте в Холодному Яру більше згадували не їх, а новопреставлених Героїв, які полягли у протистоянні з російськими загарбниками.
Розпочалися заходи 25 червня о 13:00 біля тисячолітнього дуба Максима Залізняка, де відбулося урочисте відкриття пам’ятного знаку кобзареві Тарасові Силенку (29.12.1972 – 22.06.2021) – заслуженому артисту України, багаторічному учаснику холодноярських вшанувань. Монумент у рекордні терміни виготовив на кошти, зібрані Історичним клубом «Холодний Яр», скульптор із Калуша Ігор Семак. Присутні ділилися спогадами про Тараса Силенка, а побратими з кобзарського цеху виконували ті пісні, які він співав.
Від початку російсько-української війни 2014 року Тарас із концертами неодноразово відвідував, як передову, так і військові частини. Окрім історичних, він також виконував чимало патріотичних пісень сучасних авторів. А ще – нещадно боровся з російськими фейками – повертав українцям пісні, що були вкрадені московітами. Серед найвідоміших його відкриттів – пісня повстанців Костя Степового-Бликитного з 1920 року – «Повстань, народе мій», широковідома в російському спотворенні під назвою «Вставай, страна огромная».
читайте також:
До 50-річчя від дня народження митця, яке відзначатиметься наприкінці грудня, Роман Коваль планує видати книгу спогадів про Тараса Силенка. Свої спогади-згадки всі охочі можуть надсилати на адресу [email protected]
Опісля відбувся концерт пам’яті Тараса Силенка, Олега Куцина, Георгія Тарасенка, Павла Наконечного та всіх оборонців рідної землі, що полягли за волю України. Участь взяли кобзарі Василь Лютий, Святослав Силенко, Михайло Гречкин, керівник гурту «Черкаські козаки» Юрій Марштупа, виконавці Руслана Лоцман, В’ячеслав Купрієнко, Олександр Василенко, Володимир Гонський, ЮРКЕШ (Юрій Юрченко) та Дмитро Вовк.
Активну участь у вшануваннях взяли бійці 49-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ «Карпатська Січ», які кілька днів тому в Києві прощалися зі своїм командиром, лейтенантом Олегом Куциним (23.11.1965 – 19.06.2022), який загинув у бою на Ізюмському напрямку.
читайте також:
Також до Холодного Яру приїхали родичі й бойові побратими ще двох загиблих Героїв, які були залюблені в цей оповитий легендами край – Георгія Тарасенка (6.12.1996 – 25.03.2022) і Павла Наконечного (20.05.1997 – 18.06.2022).
Молодший лейтенант Георгій Тарасенко – командир добровольчого підрозділу «Фрайкор», що під його командуванням від початку повномасштабного вторгнення обороняв місто Харків. Загинув у бою під час зачистки від російських окупантів села Мала Рогань. Похований, відповідно до заповіту, в урочищі Холодний Яр на плато біля Мотронинського монастиря, де раніше був старовинний козацький цвинтар.17 квітня Георгій Тарасенко удостоєний звання Герой України (посмертно).
читайте також:
Павло Юрійович Наконечний («Добротворський») був відомим громадським діячем, засновником ГО «Поклик Яру», що серед іншого виховує повагу до Збройних Сил України,зокрема, тісно співпрацює із 93-ю бригадою «Холодний Яр». Він добровільно пішов до лав ЗСУ, де отримав позивний «Історик». Загинув у лавах ССО на Миколаївщині. Його провели в останню путь і поховали 22 червня у Черкасах.
Незважаючи на сумний лейтмотив цьогорічних вшанувань, вони засвідчили, що Холодний Яр сформував нову когорту українських героїв, які готові воювати за Україну та гідно стати в один ряд із лицарями минулих поколінь, хто надихав їх на боротьбу.
