Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Світова історія воєнного мистецтва знає багато випадків, коли відносно невеликі сили сторони, що оборонялася, перемагали агресора, сили якого переважали кількісно. Це і перемога грецьких демократичних міст-держав над величезною армією Перської імперії, і тріумф військ Французької революції над арміями феодальної Європи і героїчний спротив у ХХ столітті Фінляндії, усе населення котрої було менше особового складу червоної армії СРСР. Таке протистояння зазвичай називають битвою Давида проти Голіафа. Це сюжет з Біблії, там розповідається про те, як хлопчик Давид переміг страшного велетня Голіафа, вправно поціливши йому в око каменем. Нині в ролі Давида перебуває Україна, який доводиться мати справу з величезною перевагою нападника.
Поки що росія мобілізувала (як вона каже) 300 тисяч солдатів і офіцерів, але погрожує мобілізувати…5 мільйонів. Ну, це звичайна російська мегаломанія. Хоча до 1 млн вони можуть, тільки навряд чи воно їм допоможе. «Чмобіки» вже продемонстрували свій вкрай низький рівень військової професійності та мотивації. І головна їхня біда — це дуже погана якість їхнього офіцерського корпусу і генералітету. кремль постійно змінює своїх генералів, але це не покращує ситуацію. Колись, ще в 60-х роках минулого століття, військове видавництво міністерства оборони СРСР видало книжку за назвою «Избранные военные произведения Фридриха Енгельса». Той класик добре розумівся на військовій справі, був воєнним кореспондентом кількох європейських газет і в колах своїх прихильників мав прізвисько — «генерал». Дуже цікаво він висловився про російську армію, ґрунтуючись на досвіді Кримської війни. За його словами, російський солдат є одним із найкращих у Європі, російський офіцер — дуже посередній, а російський генерал взагалі ні на що не годиться… З тих часів практично нічого не змінилося, крім російського солдата, який деградував. Бо той, хто захоплюється вбивствами мирних людей, мародерством, зґвалтуваннями за визначенням не може бути хорошим солдатом. Міжнародні оглядачі дивуються, що за 6-7 місяців війни в Україні рф примудрилась ( за різними підрахунками) втратити 10-13 своїх генералів. Виходить, що вони не здатні подбати про свою власну безпеку, а те тільки про безпеку своїх підлеглих.
російська армія воює за схемами Другої світової війни: назбирати в одному місці якомога більше піхоти, танків, забезпечити їм вогневий вал і тупо тиснути на супротивника, сподіваючись проламати його оборону. Це можливо тоді, коли оборона статична, нерухома. Проте кремлівські генерали не знайшли протиотрути проти тактики маневреної оборони українського Генштабу. А тепер москалям доводиться мати справу з окремими, дуже болючими наступальними уколами ЗСУ. Під час Другої світової війни радянські офіцери полюбляли говорити про те, що німці воюють за шаблонами. Згадаймо нашу Чорнобаївку, там 28(!!!) разів ЗСУ нищили російські літаки і вертольоти, а москалі 28 разів поспіль знов і знов привозили туди свою авіацію. То у кого шаблони? Ще однією особливістю російської армії, що полегшує боротьбу проти неї, є її внутрішня крихкість, зокрема відсутність професійного сержантського корпусу. Наприклад, в армії США офіцер — це тільки організатор бою, усе повсякденне життя військових колективів — це турбота сержантів. Американський сержант здатен замінити командира підрозділу в бою. Останнім часом з допомогою партнерів саме такий сержантський корпус створюється в Україні. російський сержант практично нічим не відрізняється від пересічного солдата.
У цій війні Україна робить ставку на якість і не тільки на якість зброї (хоча це дуже важливо), а насамперед на якість солдатів, офіцерів і генералів.
