Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Сьогодні, коли кожен член суспільства щодня працює на те, щоб наблизити Перемогу над знахабнілим агресором, ніхто не задумується над тим, що чекає нас після того, як закінчиться війна.
Зрозуміло — перш за все нам потрібно буде відбувати країну: нормалізувати життя людей, прибрати наслідки руйнувань, розмінувати й реконструювати понівечене, оцінити збитки та відсудити їх компенсацію в агресора.
Але, окрім цього, на нас неминуче чекає новітня національна ідея. Від чого вона буде залежати? Яким буде вектор розвитку українства після Перемоги над москвою і утвердження європейських цінностей?
Національні ідеї: козацька й сучасна
Національна ідея — це певне надзавдання, що його потрібно реалізувати. Це загальнонаціональна мрія, що мобілізує всі складові нації для руху в майбутнє. Вона не може бути й ніколи не була вічною, адже у процесі свого розвитку нація долає нові вершини, реалізовуючи окремі національні ідеї.
Так, впродовж кількох віків національною ідеєю українців було становлення української козацької держави, як спадкоємця старожитньої Русі, утвердження полково-сотенного устрою і вольностей Війська Запорозького на підконтрольній козацькій нації території. Мета ця мала бути досягнута внаслідок руйнування Речі Посполитої — конфедеративної держави, яка також претендувала на спадок Русі і по-своєму тлумачила права та вольності козаків.
На жаль, частина козацьких еліт бачила реалізацію своєї національної ідеї в союзі з москвою і спільному формуванні всеросійської імперії на противагу шляхетській демократії.
Коли залишки козацького устрою остаточно розчинилися в імперії, національні еліти поставили перед собою нову національну ідею — власну державність, незалежну від москви. Саме на її реалізацію було покладено попередні півтори сотні років.
Тут важливо зауважити: що довше тривали визвольні змагання, то радикальнішою ставала кінцева мета нової української національної ідеї. Вона еволюціонувала від «слов’янської федерації» через «здобуття» та «відновлення» української незалежності до ліквідації російської імперії як джерела «зла» та всіх негараздів, з нею пов’язаних.
Кінцеву мету сучасної національної ідеї сформулював ще в 1950 році Степан Бандера у праці «Українська національна революція, а не тільки протирежимний резистанс»: «…боротьба не припиниться аж до повного зреалізування нашої мети, якою є цілковий розрив між Україною і москвою, відбудова Самостійної Соборної Української Держави, розвалення [росії] і побудова самостійних, національних держав у [підросійській] Европі й Азії, повний розгром російського імперіялізму та створення навколо росії, замкненої в її [історичних] кордонах, такої системи держав, щоб вона не могла більш виступати з імперіялістичною агресією» (тут у квадратних дужках я дозволив собі замінити деякі слова з оригінальної цитати, щоб наблизити формулювання до нинішніх реалій).
Неймовірно, але ми перебуваємо зараз за кілька місяців до моменту, який Степан Бандера означив як «повну реалізацію мети» української національної революції.
І зараз найкращий час для того, щоб «дотиснути», аби нинішня війна знову не стала «проміжною», щоб не довелося нашим дітям чи онукам добивати росію. Щоб ми впоралися із цим завданням зараз, а не відтерміновували цю невідворотну подію на майбутні часи, давши можливість ворогу оговтатися, вивчити помилки і спробувати взяти реванш.
У будь-якому разі коли момент, означений Степаном Бандерою, настане, ми одночасно опинимося в початковій точці новітньої національної ідеї.
Новітня національна ідея
Наша вихідна позиція буде прямо залежати від трьох чинників:
- Від «рівня» Перемоги України. Зякими втратами (економічними, демографічними, психологічними тощо) мизавершимо цю війну? Яким буде обсяг і термін виплат Україні репарацій і контрибуцій? Врешті, чи зможемо ми ЛИШЕ повернути контроль над українським кордоном станом на 1991 рік або отримаємо й інші землі, втрачені під час визвольних змагань у першій половині ХХ століття? Чи змусимо створити демілітаризовану зону в кількасот кілометрів від нашого кордону на російській території?
- Від міжнародної ситуації. Наскільки швидко після Перемоги Україна буде прийнята вЄС таНАТО? Чи будуть підписані нові договори, що гарантуватимуть територіальну цілісність України і ЩО САМЕ буде прописано в цих договорах? Як саме й упродовж якого часу ми будемо компенсовувати країнам-донорам надану військову допомогу? Якою буде міжнародна участь у відбудові України? Чи будуть реформовані за підсумками війни міжнародні організації, зокрема ООН?
- Від стану повоєнної росії. Збережеться вона якєдина держава або розпадеться? Якою буде кількість нових держав постросійського простору іяким буде ступінь їхньої суб’єктності? Чи зможе російське населення визнати воєнні злочини путінського режиму, чи готове буде спокутувати провину перед Україною? Чи відмовиться від ідеї подальшого протистояння з демократичним світом?
Новітня національна ідея — це, безумовно, суб’єктність України на світовій мапі, її вагоме слово у геополітиці, важливість для майбутнього світового порядку. Яких конкретно позицій ми хочемо досягти в найближчій і далекій перспективі — визначимося в процесі. Але яким буде шлях «Великої України» ми зможемо дізнатися, тільки досягнувши Перемоги в нинішній війні. І що переконливішою вона буде, то кращими будуть стартові позиції і то швидше буде досягнута мета.
