Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
У місті Звягель на Житомирщині триває виставка «Бахмут — Новограду», де представлені автентичні українські речі, подаровані мешканкою фронтового Бахмута військовослужбовцю, який родом із Новоград-Волинського району. Виставка працює в Новоград-Волинському краєзнавчому музею й триватиме до кінця січня.
В експозиції виставки — вишивка та мережива, а також старовинні фотографії, що яскраво свідчать про те, що Бахмут — споконвічно українське місто, і ніяким «русскім міром» чи руським духом там ніколи й не тхнуло.
Як розповідають у музеї, історія цього дару така. Військовослужбовці одного з підрозділів Збройних Сил України допомагали в Бахмуті місцевим мешканцям розбирати завали розбитого російськими зайдами будинку та навіть зробили там ремонт. Розчулена господарка подарувала хлопцям свої сімейні реліквії та розповіла історію своєї родини — української сім’ї з українського Донбасу.
Потрапивши додому у короткострокову відпустку, захисник завітав до краєзнавчого музею і запропонував виставити речі як свідчення проукраїнських настроїв сходу України.
-
- Exif_JPEG_420
— Роспропаганда стверджує, що Донбас ніколи не був українським, що Донецька та Луганська області — частина «русского міра», і це відверта брехня, — сказав тоді музейникам солдат. — І зараз, побоюючись того, що цей «русский мір» усе ж може прийти, бахмутчанка переховувала ці українські вишивки й світлини. Але ми запевнили жінку, що вистоїмо й Бахмут ворогові не віддамо!
Співробітники музею підтверджують: Бахмут, як і весь Донбас, ще від початку заселення, а це було понад три століття тому, був і є українським, і українська культура та традиції зберігалися тут навіть за радянської влади. Це проявлялося буквально в усьому: мові, піснях, традиціях і, звичайно, у національній вишивці як невід’ємному елементі української культури.
-
- Exif_JPEG_420
-
- Exif_JPEG_420
— Схід України заселяли вихідці з різних регіонів, а це означає, що й вишивка увібрала елементи, які прийшли сюди звідусіль, — пояснює співробітниця музею. — Краєзнавці розповідають, що основний фонд вишиванок, який був на Донбасі, датується першою половиною і серединою двадцятого століття. Тоді люди масово з’їжджалися з усіх куточків України до Донецького краю, що активно розвивав економіку. Здебільшого у вишиванках використовували елементи двох сусідніх областей — Слобожанщини (Харківська область) та Полтавщини.
-
- Exif_JPEG_420
Також серед виставлених у музеї бахмутських речей є багато мережок, рушник та наволочка, розшита чорними нитками. Краєзнавці кажуть, що цілком ймовірно, що коріння дарувальниці з Тернопільщини. Адже саме в Борщівському районі Тернопільської області вишиванки містять багато чорного кольору.
На відкритті виставки та під час екскурсій у музеї побували військовослужбовці місцевого гарнізону та мешканці міста. Один із відвідувачів у погонах розповів екскурсоводові про свої власні враження від перебування в Бахмуті й подарував музею кілька своїх трофеїв.
Фото — Новоград-Волинський краєзнавчий музей
