Чотири роки він перебував у російському полоні, 5 червня 2026 року його звільнили в рамках чергового обміну полоненими. Наприкінці липня…
Підконтрольна кремлю структура та важливий інструмент російської гібридної війни — російська православна церква — за тиждень після теракту в Крокус-Сіті Голлі та за місяць до початку Страсного тижня оприлюднила документ, який має стати ідеологічною основою світогляду росіян у найближчі роки.
Він має назву «Настоящее и будущее Русского мира» і зв’язує разом кілька кремлівських ідеологічних наративів.
Перед впровадженням його положень московські чиновники доручили саме рпц озвучити на загал бажану для кремля стратегію розвитку території, що нині зветься росією, — щоб заручитися підтримкою населення або перевірити реакцію громадськості на об’єднання в єдину концепцію донедавна аморфних і розрізнених штампів про війну в Україні, фашизм та геополітичне протистояння із Заходом.
Ультрашовіністичну зовнішню політику та бачення майбутнього запропонували саме в час, коли в соціумі був пік занепокоєння після терористичної атаки та, через Великий піст, уважне ставлення до повідомлень церкви.
Документ є «наказом, адресованим органам законодавчої та виконавчої влади», що містить конкретні вимоги до органів влади рф щодо зміни російських програмних документів та законів.
Формально видав цей наказ російський громадський форум «всемирный русский народный собор» на так званому «соборному з’їзді» 27 березня. Керівником «врнс» і головою «з’їзду», що відбувався в залі церковних соборів храму Христа Спасителя у москві, є російський патріарх кіріл гундяєв, який, як відомо, є колишнім офіцером радянського кдб (колишніх там насправді не буває) і відданий прихильник путіна (з яким, ясна річ, текст документа попередньо погоджений).
Наказ назвав війну війною, до того ж «священною». І підтвердив, що ведеться вона з 2014 року
Перший пункт документа має назву «специальная военная операция». У ньому розповідається, що з 2014 року триває новий етап «национально-освободительной борьбы русского народа против преступного киевского режима и стоящего за ним коллективного Запада», кінцевою метою якого має стати входження всієї території України «в зону исключительного влияния россии».
Окрім того, рпц посилило звичну кремлівську риторику щодо війни в Україні, назвавши її цивілізаційною «священною війною». Зауважу, що війну на такому рівні в росії назвали війною чи не вперше.
Другий пункт називається «русский мир». рпц закликає до захисту цього «духовного и культурно-цивилизационного феномена», кордони якого «существенно шире государственных границ как нынешней российской федерации, так и большой исторический россии».
Ключовою умовою виживання росії та «русского мира» у ХХІ столітті наказ називає «восстановление единства русского народа», складовою якого є, окрім росіян, українці й білоруси.
путін та інші офіційні особи кремля постійно робили подібні заяви про «русский народ» і «русский мир» ще до широкомасштабного російського вторгнення в Україну, ставлячи під сумнів суверенітет і територіальну цілісність України та заперечуючи існування української етнічної ідентичності.
Згідно з третім пунктом документа, що зветься «внешняя политика», поняття «русский» охоплює всіх східних слов’ян, і «воссоединение русского народа должно стать одной из приоритетных задач внешней политики россии».
рпц наполягає, що росія має повернутися до сформульованої в імперські часи так званої «доктрини триєдиності», яка брехливо стверджує, що «русский народ состоит из великороссов, малороссов и белорусов, являющихся ветвями (субэтносами) одного народа».
Влада рф мусить законодавчо кодифікувати «вчення про триєдиність», зробити його невід’ємною частиною російської правової системи, включити до нормативного переліку російських духовно-моральних цінностей і надати поняттю правову охорону.
рпц є інструментом російського впливу і пропаганди та стрімко віддаляється від християнського віровчення
17 квітня на своєму засіданні ПАРЄ ухвалила резолюцію, в якій, зокрема, закликала визнати рпц інструментом російського впливу та пропаганди, що не має нічого спільного зі свободою віросповідання та вираження поглядів, а також ставитися до патріарха кіріла та російської православної ієрархії як до продовження неоімперської ідеології «русского мира».
А 25 квітня Київська православна богословська академія провела круглий стіл «Богословські аспекти доктрини/ідеології «русского мира», за результатами якого опублікувала резолюцію, в якій, зокрема, йдеться:
«Нинішня російсько-українська війна, яка триває вже понад 10 років, своїм світоглядним підґрунтям має ідеологію «русского мира», що є модернізованим варіантом доктрини «москва — третій Рим».
Для обґрунтування претензій рф на глобальне панування було сконструйоване квазі-релігійне вчення, яке позиціонує росію як захисника православної духовності від «західних цінностей».
Ідеологія «русского мира» отримала оформлений і артикульований вигляд в ухваленому в березні 2024 року «наказі». На підставі цього документа «русский мир» можна визначити як світоглядний нацизм.
За логікою «наказу», Україна не може бути самостійною державою, українців та білорусів не існує (вони — частини російського народу), а росія є «духовною цивілізацією», що веде боротьбу зі «світовим злом Заходу».
Попри сильний акцент на укоріненні росії в традиціях православ’я, текст «наказу» не містить жодних згадок про Бога і Христа, Богородицю, Церкву, святих тощо.
Замість цих засадничих категорій християнської віри документ апелює до абстрактних «духовно-моральної точки зору», «традиційних цінностей» та таких світських ідеологем, як «російська цивілізаційна ідентичність», «колективний Захід», «єдиний російський простір», «триєдність російського народу», «боротьба із глобалізмом і колективним Заходом» тощо.
Маючи відверто антихристиянський характер, пропагуючи ксенофобію та насильство заради чергового соціального експерименту, документ водночас заявляє про особливу месіанську роль російської держави.
Сьогодні «русский мир» — це фактично євразійська політична ідеологія неоімперської агресії та війни із використанням окремих елементів християнського соціального вчення.
Ідеологія «русского мира» має виразний єретичний характер.
Відхід московського православ’я від християнського вчення чітко проявлений у пропагуванні культу насильства й виправданні («прощення гріхів») насильників, використанні Церкви як засобу досягнення світським керівництвом росії своєї політичної мети (локальної — захоплення України, глобальної — знищення «колективного ворога», тобто Західної цивілізації), нагнітанні апокаліптичних настроїв серед вірян, готовність до знищення світу (ядерний шантаж) заради досягнення уявної перемоги тощо.
У такий спосіб відбувається підміна віронавчальних істин християнства та вчення Церкви на історичні й політичні міфи з метою політичної сакралізації державної влади кремлівського режиму та його неоімперської геополітики.
Нинішня версія ідеології «русского мира» вже перейшла навіть межі етнофілетичної єресі та стрімко віддаляється від християнського віровчення.
За своїм змістом ця система тяжіє до дуалістичних релігій — зороастризму, маніхейства чи навколохристиянських гностичних рухів, де провідну роль відіграє те саме «єдине зле начало» в його вічній боротьбі з добром.
Створення московською патріархією нового «богослів’я війни» («священної війни») все більше уподібнюється до створення нової «громадянської релігії» із культом «російської держави», де християнські цінності свідомо відсуваються на другий план заради досягнення агресивних цілей політичного керівництва рф.
Ця нова політична релігія використовує православний контекст як одну зі сфер поширення, використання й легітимації власного панування.
Зважаючи на це, «русский мир» становить загрозу не лише всьому християнському світу, але й людству загалом«.
Цікаво, що відмежувалась від наказу за підписом власного патріарха навіть українська православна церква московського патріархату.
У поширеній відділом зовнішніх церковних зв’язків упц мп заяві наголошується, що в тексті «наказу» «міститься апологія насильства, виправдання порушень духовно-моральних та євангельських принципів, що становить загрозу українській ідентичності та суверенітету і територіальній цілісності України».
Заява викликала значний резонанс, суперечки і звинувачення в «зраді» серед прихильників цієї агентурної мережі москви в Україні.
А втім, вона є позитивним сигналом, адже через дії москви український підрозділ російського православ’я все більше віддаляється від своєї митрополії. У світле свято Воскресіння Христового хочеться вірити, що всі православні українці зрештою приєднаються до помісної Православної Церкви України, а структури рпц, що становлять загрозу поширення злочинної ідеології «русского мира», будуть заборонені.
