Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Башкортостан є однією з найцікавіших держав, що тимчасово входить до складу російської федерації. Башкирський народ досі становлять пів сотні кланів-родів, які різняться елементами культури, діалектами і, навіть, генетично.
Башкири платили ясак (данину) і несли військову службу на користь тих держав, до складу яких вони входили в XII — 1-й половині XVI століть (Волзька Булгарія, Золота Орда, Казанське та Сибірське ханства, Ногайська Орда). Натомість башкирські бії (лідери родів-племен) отримували від ханів ярлики на володіння землями. У такий спосіб вони зберігали автономію на родових землях Південного Уралу.
Після захоплення московитами Казані в 1552 році башкири розпочали перемовини з царем Іваном IV. До 1557 року переважна частина башкирських кланів отримала царські грамоти, у яких було гарантоване самоврядування, право сповідувати мусульманство та вотчинне право на володіння землями. Такі умови були безпрецедентними для московії, проте не всі башкири вірили в царську щедрість. Частину родів змусили пристати на запропоновані умови, а деякі вели збройну боротьбу з москалями до початку XVII століття.
Незважаючи на неодночасне прийняття московського підданства, в башкирських шежере (генеалогічних літописах) неодноразово акцентується на мирному характері приєднання башкирів, на договірних відносинах із царською владою, на конкретних умовах входження до складу московії і на неможливості зміни цих умов в односторонньому порядку.
Неважко здогадатися, що вже незабаром після підписання договорів москва почала їх порушувати. Зокрема, захоплювала вотчинні землі, збільшувала податки, знищувала самоврядування, проводила примусову християнізацію тощо.
Повстання як відповідь на московську сваволю
Упродовж XVII—XIХ століть відбулося вісім національно-визвольних повстань башкирського народу. Мабуть, за кількістю і масовістю протестів супроти московії башкири поступаються тільки українцям. Ось коротка інформація про кожне з них:
1662–1664 рр. — повстання розпочалося через порушення вотчинних прав на землю і свавілля збирачів податків. Протест очолили великі землевласники, частина з них відмовилася від московського підданства і хотіла відродження незалежного Сибірського ханства. Царський уряд, не зумівши розгромити повстанців, змушений був задовольнити їхні основні вимоги щодо землі та оподаткування.
1681–1684 рр. — башкири повстали через чутки про насильницьку християнізацію мусульман. Було оголошено «священну війну» проти москви, яку підтримало Калмицьке ханство — держава калмиків, яка також була під протекторатом московії. Через це царський уряд змушений був відмовитися від політики християнізації мусульман, офіційно засудив захоплення башкирських вотчин, задовольнив вимоги башкирів щодо дотримання умов приєднання Башкортостану до московії.
1704–1711 рр. — повстання було спровоковане спробою московитів ввести 72 нові податки, зокрема, на мечеті, мулл і на кожного, хто приходить молитися. В указі царя також було наказано будувати мечеті тільки за зразком християнських храмів, влаштовувати цвинтарі поруч із мечетями, фіксувати укладання шлюбів і смерть парафіян муллам тільки в присутності православного священника. Крім того, від башкирів вимагали надати 20 000 коней та 4000 воїнів на війну зі шведами. У розпал повстання башкирська верхівка відмовилася від московського підданства і в 1707 році було проголошено створення Башкирського ханства, пов’язаного васальною залежністю з Кримським ханством і Османською імперією. Хазі Аккускаров, один із повстанських лідерів, на раді старійшин був проголошений башкирським ханом. Московити змушені були погодитися на всі вимоги башкирів, щоб припинити поширення повстання на інші території. Згідно з деякими джерелами, башкири наново присягнули російському імператору аж у 1725 році.
1735–1740 рр. — повстання стало відповіддю на організацію царської владою Оренбурзької військово-політичної експедиції, яка мала на меті встановити в Башкортостані колоніальні порядки. московська влада наказала генералу Рум’янцеву «вогнем і мечем» придушити повстання. Каральна експедиція вбила, стратила або заслала на каторгу від 40 до 60 тис. башкирів, були повністю спалені понад 250 поселень та головна мечеть. Башкортостан втратив майже всі права та вольності, проте повстанці продовжували збройну боротьбу в Уральських горах.
1747 року відбулося чергове антимосковське повстання, викликане зростанням податків. Виступ вдалося швидко придушити. Керівники повстання були покарані батогом і заслані на вічну каторгу до фортеці Рогервік. Інші заарештовані або заслані за межі краю, або висічені батогом і віддані старшинам на поруки.
1755–1756 рр. — національно-визвольне повстання башкирського народу, викликане захопленням вотчинних земель башкирів, зростанням податків, спробами християнізації мусульман, свавіллям адміністрації Оренбурзької губернії. Мулла Абдулла Алієв на прізвище Батирша закликав башкирів, татар, казахів та узбеків до «священної війни», проте масово виступили тільки башкири. Основні сили повстанців під натиском російських військ відступили до Казахстану, але московська влада підкупила казахів, і вони видали башкирів. Із повстанців, що переховувалися у казахів (50 тисяч військових і членів їхніх сімей) повернулося додому не більше 12–15 тисяч осіб.
1773–1775 рр. — найбільш масовий повстанський рух, відомий як повстання під проводом Омеляна Пугача. Розпочали його місцеві яїцькі козаки, серед яких було немало українців. Незабаром до козаків приєдналися башкири, татари, калмики, казахи, чуваші, уральські заводські селяни та інші. Повстання охопило величезну територію, було захоплено чимало містечок, фортець і заводів. Башкирам Омелян Пугач, який оголосив себе імператором Петром ІІІ, пообіцяв незалежність, тож дві третини родів перейшло на його бік. Лідер повсталих башкирів Салават Юлаєв до сьогодні є національним героєм Башкортостану, його символічне зображення міститься на гербі Республіки Башкортостан.
1834–1835 рр. — останнє велике повстання башкирів, викликане черговою спробою російської влади обмежити їхні юридичні та економічні права. В результаті повстання башкирам удалося зберегти особисту свободу.
Що сьогодні?
Башкирська автономна радянська республіка була єдиною, яка увійшла до складу рф на підставі договору. У середині 1930-х років керівництво автономії навіть зверталося до сталіна із клопотанням про перетворення барср у союзну республіку, але отримало офіційну відмову. 11 жовтня 1990 року було ухвалено декларацію про державний суверенітет Башкортостану, а в 1994 році, на підставі договору про розмежування повноважень між органами влади, республіка була повністю інтегрована до складу рф та з часом втрачає автономні права.
2014 року створена організація «Башкорт», що проводила масові публічні акції на захист суверенітету Башкортостану, башкирської мови та культури, пропагувала тверезий спосіб життя, виступала проти репресій щодо активістів башкирського національного руху, які тривають з часу обрання президентом путіна. У 2017–2020 роках члени «Башкорту» брали активну участь у захисті природних пам’яток від промислових розробок, які набули всенародного характеру. У травні 2020 року організацію заборонили, частину активістів ув’язнили, деякі змушені були емігрувати.
Сучасні лідери національно-визвольного руху Башкортостану наголошують, що башкири тричі підписували з московською державою, зокрема, в тому чи іншому вигляді договори. Вперше — з Іваном IV (Грозним), вдруге лідер башкирського національно-визвольного руху Закі Валіді в 1919 році підписав угоду з леніним, і втретє в 1994 році президент Башкортостану Муртаза Рахімов — із єльциним. І всі три рази ці договори було порушено з боку москви в односторонньому порядку.
Тож, 12 листопада Башкирський національний рух звернувся з клопотанням до Президента України Володимира Зеленського про визнання Республіки Башкортостан окупованою територією.
