Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
АрміяInform продовжує серію публікацій, присвячених сержантському корпусу Збройних Сил України. Наші кореспонденти мали можливість поспілкуватись із головним сержантом ЗСУ головним майстер-сержантом Олександром Косинським.
Хто сьогодні в нашому війську приходить на заміну досвідченим сержантам? Що вплинуло на спроможності навчальних центрів, як нині мають готувати військовослужбовців? Та як вибудовувалась «оперативно-бойова вертикаль сержантського складу» в теперішніх умовах?
Про це читайте в нашому матеріалі.
«У тих, кого ми намагаємося замінити, були вкладені не тільки знання, а і час»
– Більшість сержантів, яких ми весь цей час готували, які були живими свідками нашої реформи, які проходили різні рівні підготовки і здобували досвід, які були носіями духу сержантського корпусу – у перші 2-3 місяці з початку широкомасштабного вторгнення внаслідок інтенсивних боїв багато з цих сержантів ми втратили. Особливо на рівні відділення-взвод-рота. Ці сержанти або загинули, або зазнали поранення. Це той кадровий потенціал, який ми створювали, на який надіялися, і який себе проявив у перші важкі 2-3 місяці після початку широкомасштабного вторгнення, – розповідає Олександр Косинський.
За його словами, замість тих сержантів до лав сержантського корпусу приходять нові люди:
– Зокрема, це солдати-контрактники, які проявили під час боїв відповідні якості, відкрилися як лідери, показали свою стресостійкість. Тобто, вони є достойними кандидатами на сержантські посади. Також до війська приходять мобілізовані військовослужбовці. Це і ті, які вже колись служили і отримали сержантські звання раніше, це і солдати, які раніше не служили у ЗСУ, але пройшли підготовку, потрапили в бойові умови, проявили себе і теж стають на сержантські посади… Але в тих, кого ми намагаємося замінити, були вкладені не тільки знання, а і час. Неможливо виростити дерево за один день. Має пройти певний час.
І це головний сержант ЗСУ вважає найголовнішим викликом.
«Війна – каталізатор розвитку особистих якостей будь-якого лідера»
– Треба визнати, що під час війни процес цей (заміни досвідчених кадрів. – Ред.) триває набагато швидше. Бо війна – каталізатор розвитку особистих якостей будь-якого лідера. Але, крім якостей, треба, щоб були і потрібні знання. Етап за етапом людина має виходити на певне розуміння: що ж таке сержантський корпус, хто такий сержант, яка наша сержантська місія?.. Хочу сказати про ще один виклик. Коли почалося широкомасштабне вторгнення, то з навчальних центрів, зокрема, сухопутної компоненти, були створені бойові підрозділи – ротні, батальйонні тактичні групи, куди увійшли професійні інструктори. І вони почали використовуватись не як методисти, які можуть підготувати сотні, тисячі воїнів – а як бойові одиниці, – зазначає головний майстер-сержант.
Він погоджується, що спочатку в цьому була потреба – військ не вистачало, мобілізація ще тривала:
– Наприклад, батальйонна тактична група одного з навчальних центрів брала активну участь у обороні Чернігівської, Київської областей… Частину наших інструкторів ми при цьому втратили, частина – досі перебуває у складі бойових військових частин або батальйонних тактичних груп. Це все впливає на спроможності навчальних центрів, які нині мають готувати і мобілізованих, і сержантів. Неможливо підготувати професійного сержанта без іншого професійного сержанта, який має компетенції інструктора.
«Основна робота – це підтримка сержантської вертикалі»
– Ми чітко знали, що повинні робити на рівні відділення-взвод-рота-батальйон-бригада. А от що стосується оперативного, стратегічного рівнів сержантського складу – це посади головних сержантів органів військового управління – тут ми мали певний досвід, який здобули під час ООС, але не побудували до кінця цю систему. І коли почали формуватись угруповання військ, які нині ведуть бойові дії, то в деяких з них не було головних сержантів цих угруповань. Або якщо головні сержанти командувань видів та родів військ, оперативних командувань й були призначені головними сержантами угруповань, то деякі не до кінця розуміли, що саме вони повинні робити, які функції виконувати, не мали відповідного досвіду. Тому нам довелось цю «оперативно-бойову вертикаль сержантського складу» створювати після широкомасштабного вторгнення і налагоджувати роботу головних сержантів угрупувань. Завдання побудувати таку вертикаль і забезпечити ефективну роботу сержантського корпусу на всіх рівнях було визначене особисто Головнокомандувачем Збройних Сил України Валерієм Залужним, – уточнює головний сержант ЗСУ.
Він наголошує, що за цим напрямком також дуже плідно працює із заступником Головнокомандувача ЗСУ генерал-лейтенантом Євгеном Мойсюком.
– Заради налагодження цих процесів у квітні місяці я особисто відбув у оперативно-стратегічне угруповання військ «Хортиця», де до кінця червня виконував обов’язки головного сержанта цього угруповання. За цей час укомплектував головними сержантами всі угруповання меншого рівня, які входили до «Хортиці». І ми налагодили таку систему роботи: з кожним із головних сержантів попрацювали у військових частинах на передній лінії, у бригадах кадру, резерву. Також побудували певні вертикалі, знайшли гідних людей на посади головних сержантів військових частин. І нині у всіх оперативно-стратегічних угрупованнях військ у нас є по головному сержанту угруповання, які безпосередньо працюють з командувачами. І на всіх рівнях угруповань оперативного та оперативно-тактичного рівнів також є головні сержанти. І вже чітко вимальовуються напрямки роботи, де треба працювати. А основна робота – це підтримка сержантської вертикалі, забезпечення того, щоб головні сержанти військових частин та підрозділів були на своїх місцях і виконували свої функції. Тобто, надання допомоги у вирішенні всіх проблемних питань, підтримання їх саме як головних сержантів. Загальними ж напрямками роботи всієї сержантської вертикалі є підтримка бойового духу рядового та сержантського складу бойових підрозділів, підготовка солдатів і сержантів, забезпечення належної військової дисципліни, – підбив підсумок Олександр Косинський.
