Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Очевидно, що чимало звірств російських агресорів на українській землі не мають ніякого воєнного сенсу. То для чого воно їм потрібно? Жахливі злочини московитів у Бучі, Ірпіні, Ізюмі, Херсоні, Бородянці, Ворзелі нічого не змінили в характері бойових дій і ніякої користі рф не дали. Садизм в ім’я садизму?
Мета таких дій — максимально залякати супротивника, паралізувати його волю до боротьби, викликати страх. Але це доволі ризикована тактика, бо вона може породити протилежні почуття, зокрема, люту ненависть до бузувірів. Саме це сьогодні сталося в Україні. Наші ЗСУ, визволяючи окуповані рашистами села, селища і містечка, практично скрізь знаходять створені окупантами камери тортур і масові поховання мирних жителів. Проте це не заважає російським пропагандистам із феноменальним нахабством говорити про «братні народи», про «слов’янську єдність» тощо. Але як висловився російський опозиціонер Леонід Невзлін (який нині мешкає за межами росії): «Ми й тепер можемо говорити про братерство. Але в Україні нам за це плюнуть в обличчя. І матимуть рацію».
Ця жорстокість є традицією російської держави. У 1709 році більшість українських козаків і селян не підтримали виступу гетьмана Івана Мазепи, бо були вражені садистичним терором царя Петра І проти народних мас України. Тоді ця політична технологія принесла росії успіх і значною мірою сприяла її перемозі.
Нині мета тотальних обстрілів і ракетних ударів по мирних українських містах полягає в тому, щоб мільйони українців вийшли на вулиці, вимагаючи від Верховного головнокомандувача укласти перемир’я з росією на будь-яких її умовах, тобто капітулювати. Але російські плани не спрацьовують. Як нещодавно заявив у телеефірі колишній заступник міністра закордонних справ рф: «Що більше ми завдаємо ударів по мирних об’єктах України, то більше там зростає ненависть. Але не до Зеленського, а до росії…». Попередні добрі почуття українців до росії і росіян геть випаровуються, у соціальних мережах дедалі більше звучать заклики простих громадян до влади нарешті завдати ударів по москві, по «центрах ухвалення рішень». Тактика жорстокості рф призводить до великих стратегічних провалів цієї країни з довготривалими негативними наслідками для неї.
