Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Воїни Харківського окремого батальйону територіальної оборони після звільнення селища Кам’янка на Харківщині від місцевих дізналися про кумедну історію перебування там окупантів.
Так, одного разу, коли росіяни під натиском Сил оборони України «активно готувалися» до втечі з населеного пункту, якийсь п’яний «асвабадітєль» азійської зовнішності зайшов на подвір’я місцевої бабусі.
В одинокої жінки ржавіла автівка «Москвич-412». Тому «бойовий» бурят став вимагати ключа від нього, що загубився десь минулого століття, а також бензину, мабуть думаючи, що його бабуся зберігає в цистернах під будинком.
Згодом п’яний горе-солдат таки зрозумів, що на металобрухті він не доїде до своєї бурятії. Тому переключився на вимогу надати йому горілки і щось для обіднього столу. При цьому він погрожував пенсіонерці своїм ржавим автоматом, не чищеним ще з 24 лютого, а може й раніше.
На крики окупанта збіглися сусіди та вже збиралися захистити землячку. Проте останнє не знадобилося. Адже смілива українка змога перекричати непрошеного «гостя» та вихватити в нападника автомат. Пізніше вона випхала його далеко за межі подвір’я. Розгублений «аватар» умить протверезів та втік до своєї брудної нори.
Односельці ж довго сміялися над цією історією, що тепер переказуватиметься століттями та стане анекдотом. Тим часом професійний художник, а нині — головний сержант одного зі взводів Харківського окремого батальйону територіальної оборони Руслан відобразив даний факт у своєму малюнку.
