Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Олег та Ольга познайомились ще на початку війни у 2014 році під час виконання завдань у місті Горлівка. Вони разом служили в одній із гірсько-штурмових бригад, згодом почали зустрічатися. На Новий рік Олег зробив Ользі пропозицію, весілля планували відіграти пізніше. Проте початок широкомасштабного вторгнення вніс свої корективи в життя пари.
Напередодні 24 лютого Олег поїхав додому в Маріуполь.
— Початок широкомасштабного вторгнення я зустрів у Маріуполі. Вирішив залишитися вдома і захищати рідне місто. У військкоматах були великі черги, тож чекати довго я не хотів і долучився до територіальної оборони, — розповідає захисник.
Чоловік брав участь в обороні «Азовсталі», звідти потрапив у російський полон.
— Весь час, поки був у полоні, я думав тільки про дім та рідних людей. Це допомагало залишатися на позитиві, — згадує Олег.
21 вересня відбувся обмін полоненими і український захисник повернувся додому. Перше, що зробив Олег, це зателефонував коханій та ще раз запропонував одружитися.
— На ранок він зателефонував мені і запитав: «Ти вийдеш за мене заміж?». Я сказала «так», — розповідає Ольга.
Організувати весілля молодятам допомогла Олена Ярошенко — військова волонтерка, керівниця проєкту безкоштовних весіль для військових «Кохання перемагає».
— Імена молодят — це імена князя Олега та княгині Ольги. І от наречена — це дівчина-вогонь. Ось такі дівчата становлять найкращу жіночу частину нашої армії. І такі дівчата пройдуть парадом Перемоги, і ми будемо пишатися і розповідати нашим дітям, що в нашій країні найкращі дівчата, — говорить Олена.
Підтримати молодят та розділити з ними цей важливий момент прийшла мама нареченої Тетяна, яка побажала їм палкого кохання, взаєморозуміння та мирного неба.
Після весільної церемонної Олег та Ольга поклали квіти до Стели пам’яті Героїв Небесної Сотні та учасників АТО.
Фото автора
