Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Те, що це інтерв’ю відбулося, десантник Дмитро Лінартович називає чудом. Нині чоловік служить на Херсонщині, там поганий зв’язок і постійні обстріли. Попри це, до дня Десантно-штурмових військ він розповів про те, як потрапив у цей рід військ, які особливості його служби й, звісно, привітав десантників зі святом.
У цивільному житті Дмитро Лінартович — актор та співак. Він грає в кіно та театрі, пише пісні. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік пішов служити вдруге.
— Як ви потрапили в десантно-штурмові війська?
— Я був у Силах ТрО. Коли ми захистили Київ, то вже мені стало замало цього. І я взяв десь півтора місяця паузу, почав займатись фізично, готуватися. І так ще й склалося, що я потрапив на триденний відбір, де ми здавали нормативи, до нас придивлялися. Це для того, щоб потрапити туди (до лав десантників. — Авт.) і щоб пройти ще одну перевірку в Десантно-штурмові війська.
Щоб потрапити в бойовий підрозділ, Дмитро разом із побратимами провів два місяці на навчаннях.
— Вогнева підготовка, де було дуже багато настрілу зі стрілецької зброї; інженерно-саперна підготовка, що включала в себе розмінування й ази піротехнічних речей; фізична підготовка, — згадує Дмитро. — Якщо ти «завалив» щось, тобі запросто могли «завалити» 33 відтискання. Ми це називали «гойдати землю». Тридцять разів у нас йшло відтискання, і 31,32, 33-й — говорили «За ДШВ, за ДШВ».
— Як відбувається відбір у ДШВ ?
— Дивляться на тебе як на людину. Адекватний ти чи ні. Як ти сприймаєш, бачиш, оцінюєш. Потім там ще був цикл тестів. Ти заходиш у клас, сідаєш за парту, перед тобою аркуш паперу, на ньому запитання. Усі вони пов’язані з військовою тематикою: як би ти вчинив у тій чи іншій ситуації. На прийняття рішення, на стійкість психіки, на вольові якісь речі. Щоб вони зрозуміли, що в тебе за характер.
— Що має вміти десантник?
— Знати топографію, роботу з компасом. Орієнтуватись на місцевості, знати, що таке азимут. Брати карту, дивитись. Користуватись так само носіями сучасної топографії, зчитувати з карт, з носіїв різних, з мереж, із різних програм військових. Тут тобі й треба вміти з гранатомета зробити постріл, і з легкої стрілецької зброї, і з кулемета, і вміти водити автівку. Тому що, якщо щось із побратимом, боронь Боже, не так стається, ти одразу виконуєш його функцію і завдання.
Спеціальність Дмитра Лінартовича — розвідник. У чому саме полягає його служба нині розголошувати не можна, та чоловік розповідає, окрім фізичних якостей, десантник має бути ще й кмітливим.
— Щоб служити в ДШВ, треба мати колосальну інтуїцію. Дар передбачати, аналізувати. Це і стратегія. У війні є таке поняття, я це називаю «її велич випадок». Коли ти плануєш одне, а виходить все абсолютно по-іншому. А по-іншому, бо ти розраховував на цю позицію, а цієї позиції немає. Ти розраховуєш на таку то кількість набою, а немає. Ну і дуже багато різних чинників. Ти розраховуєш на особовий склад, на певну кількість людей, а там вже є поранені. Тому розвідник — це імпровізовані форми. Це — діяти залежно від обставин.
З парашутом десантники нині не стрибають, розповідає чоловік, бо це надто небезпечно.
— Нині іде артилерійська війна, тому — ні. Йде робота арти, плюс робота на суходолі, об’єктах, лісосмугах, у полях тощо. Різні є види десантування. З гелікоптера, з літака. Можна так само десантуватись з важкої техніки, зістрибуючи з БТРа на ґрунт, рухатись далі. Це теж є висадка. Ну і штурм. А штурмувати — це досить не просто, бо для цього потрібна воля, характер, потрібно в собі причавити почуття страху і діяти для досягнення мети.
— Чому ДШВ — це еліта армії?
— Еліта, тому що це все черпається ще з часів Козаччини. Козаки були відчайдухами й вільнодумцями. І оця легкість, оця робота…. часто ворог дивувався, коли козаки штурмували фортеці, або відбивались, давали відсіч ворогу, коли вони були на куражі. Це такий хлопцюжний дух і натхнення вовцюжне, — каже Дмитро.
— Бувають ситуації, коли в невеличкій кількості ти маєш вистояти. І тоді вмикається що? Надприродні сили. Тоді вмикається людський резерв. І от десантники — це як раз ті люди, які весь час працюють у такому режимі.
Чоловік каже, його з побратимами мотивує рідна земля, обітниця перед полеглими та живими. До дня Десантно-штурмових військ чоловік вітає товаришів по службі:
— Нехай у цей день архангел Михайло, який є символом десантників — він на прапорі, на стязі вишитий, щитом оберігає, а мечем перемагає. Вітаю! Любові, тепла, і пам’ятайте, що ми — переможемо.
Дмитро каже, що після перемоги планує поєднувати службу і творчість. А наразі — боронить і визволяє Херсонщину.
Фото: соцмережі
