Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У потоці фейків та суцільної брехні про війну в кремлі якось видали правду і зробили це відверто.
Так, спілкуючись із журналістами 17 листопада, а незмінний речник путіна дмитро песков визнав, що їхні солдати «б’ють по українській цивільній інфраструктурі з метою притягнути Президента України Володимира Зеленського до переговорів». І змусити його мають змучені ракетними обстрілами цивільні українці.
Переказуючи кулуарні розмови путінського режиму, пєсков уточнив, що «відсутність світла та тепла в мирних українців через ракетні обстріли — це наслідки дій влади України, яка не бажає вирішувати проблему, виходячи на переговори».
Тим самим він погодився із тим, що говорить про московію увесь світ — росія є державою-спонсором тероризму.
Якщо раніше кремль якось ховався за маскою такого собі «глобального миротворця», то нині в москві не приховують своїх воєнних злочинів та вчинення геноциду. Тож окупанти нарешті показали своє реальне «обличчя» терориста публічно.
До речі, швидко зростає кількість країн, що офіційно визнали рф державою-спонсором тероризму. Так, відповідні рішення ухвалили парламенти Литви, Латвії, Естонії, Польщі та Чехії. ПАРЄ також визнала режим у московії терористичним. Наразі дане важливе питання розглядається на рівні всього ЄС.
Як би в кремлі не приховували, що вони зазнають економічних та воєнних втрат через санкції, пересічні громадяни рф вже матеріально від них страждають. Катастрофічне зростання цін, дефіцит товарів першої необхідності, розквіт «чорного ринку», втеча від мобілізації молоді за кордон — ось тільки неповний перелік економічних проблем росії.
Проте, схоже, у глибоких бункерах за тисячі кілометрів від вибухів про народ московії ніхто не думає. Адже «геополітичні» амбіції виявляються важливішими за майбутнє своєї країни, з якою ніхто не буде рахуватися ще сотні років.
