Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
11.11.2022 – ще одна визначна дата української визвольної війни проти комуністичного реваншизму, уособленого путінською росією. Цього дня звільнено Херсон – «Столицю кавунів» нашої Батьківщини, місто, яке перебувало в окупації 256 діб. Місто, яке недолуга армія крадіїв та вбивць загарбала лише на папері, провівши фарс, який вони називали «референдумами». Але вирішальним у питанні приналежності Херсона та Херсонської області стало слово Збройних Сил України: відтепер і назавжди Херсон – невід’ємна частина незалежної України.
Але спотворене щогодинними «двохвилинками ненависті» російське суспільство сприйняло цю подію вкрай негативно, можна навіть сказати – розпачливо. Ситуація схожа з харківським контрнаступом: безжальна реальність прочинила двері вигаданого російськими пропагандистами світу, і в затишну оселю невігластва повіяло хуртовиною доконаних фактів. росія у Херсоні – на ніколи знову.
Як зазвичай водиться на росії, скандал у благородному сімействі супроводжується різними стадіями прийняття неминучого серед пацієнтів. Стадія заперечення минула майже у всіх, але хтось ще вірить в те, що це «багатокроківочка пині», і що «росія сюди повернеться обов’язково». Більшість в даний момент ще гнівається, висловлюючись ексклюзивно нижньоросійською мовою матюків. У багатьох починаються торги – хтось із рашистів втік на веслах, хтось перелетів Дніпро, хтось телепортувався, а інших ніколи не існувало і «ви всьо врьотє». Покинута рашистами техніка – несправна і не потрібна, зброя – замінована, полонені – агенти на завданні, а Херсон – місто дотаційне, і тепер вони його будуть бомбити. І дуже скоро почнеться масова депресія, адже вже був мінімум один випадок демонстративного pretend-самогубства: якась рашистка з плакатом порізала собі руку, висловлюючи невдоволення від’ємним наступом, після чого її, звісно ж, моментально «утрамбували» в автозак і вручили штраф за дискредитацію вже, мабуть, беззбройних сил росії.
Горіли адміністратори рашистських пабліків, криючи триповерховими всіх і вся, горіли телеведучі пропагандистських каналів, відмовляючись коментувати подію, адже дилема російського правового поля ставить їх у цікавий цугцванг: і схвалювати втечу не можна, і засуджувати теж – або стаття за сепаратизм, або за дискредитацію. Пригоріли навіть окремі політики та ідеологи російського фашизму. Шизотерик дугін виклав гігантське простирадло тексту в себе на сторінці, де, фактично, закликав вбити «дєда на царстві» і робити всілякі незрозумілі здоровій людині речі (тексту дуже багато і речення не обов’язково пов’язані одне з одним за змістом, тому залишається простір для трактувань). Єдиний, хто задоволений ситуацією, – гауляйтер окупованої Ічкерії рамзан кадиров, який подякував генералу-зашкваргедону суровікіну за масову втечу. Хоча, можливо, дон рамзанка не до кінця розуміє взагалі що відбувається, і просто каже якісь слова, щоб продемонструвати підписникам, що він ще не забув, як розмовляти.
Пігулка для рашистів виявилась дуже гіркою і не сподобалась нікому. І ця пігулка не дасть їм того, на що рашисти сподіваються – кмітливості, військової міці та тактичної переваги. Ця пігулка дасть їм розуміння, що в Україні на них чекає сира земля, гілки дерев або шлунок бродячої собаки. І єдиний шанс вижити – це кидати все і тікати, аж доки навколо не замайоріють та запахнуть рідні північні болота. А окупантам у Криму радимо: поки ваш міст ще хоч трошечки цілий – тікайте. Бо взимку вода в Керченській протоці холодна.
Фото з соцмереж
