У Маневицькому районному суді Волинської області винесли вирок адміністратору популярної Viber-спільноти, який протягом майже року інформував тисячі підписників про місця проведення…
Раніше узимку більшість наших підрозділів у районі бойових дій були забезпечені дровами для опалювання укріплень доволі непогано. У підрозділі дбайливого командира на бойових позиціях завжди мався резерв дров у окремому укритті, димоходи «буржуйок» були обладнані розсіювачами диму, а в окремих секціях або під нарами у бліндажах сушилася чергова порції деревини.
Утім, у нинішніх бойових умовах великої війни не уникнути ситуацій, коли доведеться мати справу не тільки з вологою деревиною, а й з нестачею засобів обігріву та приготування, розігріву їжі. Й нашим воякам доведеться не тільки краще маскувати бліндажі через демаскувальні якості буржуйок для тепловізійного обладнання наземної та повітряної розвідок ворога. Треба буде користуватися для таких потреб й чимось іншим.
АрміяInform розбиралася, як можна вийти з цієї ситуації завдяки кільком мало відомим загалу способам. Щоби було і тепло в укриттях, і ви при цьому не видали ворогу своє місцеперебування…
«Фінська (шведська) свічка»
Вона дуже легка у виготовленні й ефективна. Треба знайти суху колоду діаметром 10-40 см без сучків. Дерево може бути будь-яким, тільки слід враховувати, що кожен вид має свої особливості. Наприклад, ялинка і сосна при горінні іскрять, тому для обігріву їх краще не брати. Обережніше треба бути і з березою, оскільки вона горить дуже сильно, коптить із-за дьогтю, що знаходиться в корі. Найкращий варіант — добре висушена осика. При горінні її полум’я рівне і безбарвне. А возити таку колоду можна із собою будь-яким видом транспорту.
Пиляти колоду на «свічки» треба залежно від їх майбутнього призначення (15-40 см). Якщо будете розводити вогонь для приготування їжі, візьміть колоду товсту й пиляйте на короткі відрізки, щоби прямо на них можна було ставити посуд. Й «свічка» при цьому буде стійкою. Для освітлення ж навпаки: зручною свічка буде довга і тонка, яку можна переносити в разі необхідності. А для обігріву потрібна товста та довга, щоби горіла довгий час.
Далі цурка розколюється на чотири полінця. У кожній частині видаляється серединка, щоби при складанні разом вони мали центральний отвір діаметром 5-7 см. Складені поліна знову складають воєдино та щільно обмотують шматком дроту, намагаючись якомога менше залишити щілин.
У центральний отвір розпалювання такого витвору кладеться тирса, яка залишилася після обтісування середини полін чи бересту. Розташована вгорі «свічки береста буде горіти довго, але слабо. Така свічка більше підходить для розігріву їжі або для обігріву. Ну а якщо бересту покласти на дно, то вогонь буде дуже сильним, що добре для приготування їжі або освітлення, але згорить швидко. Оптимальним варіантом є її розміщення посередині центрального отвору в середині. Для гарної тяги пристосування ставлять на камені.
Важливо: «Фінську свічку» найкраще з міркувань безпеки розміщувати в перекритих щілинах («кухнях» чи бліндажах з надійною вентиляцією, та під наглядом чергового).
«Полінезійське вогнище»
Найдоцільніше його використовувати під час дощів у сиру погоду на добре захищених й замаскованих від окупантів позиціях. Для спорудження конструкції треба зробити конусоподібну яму, звужену донизу, глибиною до одного метра. Стінки ями викладаються колодами, а на дні розводиться багаття. Полінезійський вид багаття дає багато вугілля, яке дуже довго підтримують тепло на відносно великій площі. На ньому можна й готувати їжу, якщо зробити над ямою термостійкі перемички для казана чи іншого посуду. Цей спосіб можна вважати «золотим», так як не дає багато диму й дуже економить дрова — в середньому одне поліно горить 1,5 години.
«Окопна свічка»
А от це — вже винахід наших Чернівецьких волонтерів. Така свічка має багатоцільове призначення. Їх можна використовувати, щоб зігрітися, висушити одяг, підігріти або зварити їжу. Вони досить довготривалі у користуванні, горять від двох і до семи годин залежно від «формату». Ними навіть можна обігріти невеликий бліндаж. До того ж вони портативні — про це розповідає автор проєкту волонтерка Ольга Топиркіна.
Виготовити їх достатньо просто: у бляшанки різних розмірів кладуть картон, скручений «равликом», і заливають парафіном. Ґніт можна зробити також із картону. Пані Ольга зазначає, що кожну окопну свічку вона тричі заливає воском, щоб довше горіла. Ще вона не виділяє диму, легко маскується та не боїться вітру.
Фото із відкритих джерел
