Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
24 лютого росіяни думали, що почуватимуть себе безпечно в українському небі. Але молодий офіцер бойового розрахунку зенітної ракетної бригади повітряного командування «Південь» на позивний «Лис» був одним із тих, хто з перших днів широкомасштабного вторгнення доводили — це далеко не так.
Чоловік народився та виріс на Вінниччині у родині військових. Свій шлях розпочав зі строкової служби, згодом вирішив підписати контракт зі Збройними Силами України. За час проходження служби він виконував бойові завдання у районі проведення АТО/ООС. «Лис» не зволікав і користувався кожною можливістю розвиватися у військовій справі, тож після першої ротації вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на факультет зенітних ракетних військ.
— У ті роки вирувала пандемія COVID-19 і її наслідки не оминули і наш факультет. У навчальній програмі декілька разів були внесені зміни щодо її тривалості. Так сталося, що я перейшов на 4 курс взимку — саме тоді, коли ми повинні закріплювати теоретичні знання на практиці, — пригадує чоловік.
Але нова епідемія, цього разу рашистської «коричневої чуми», внесла свої корективи. 24 лютого на той час ще курсанта «Лиса» війна застала на одному з аеродромів, який, як і багато інших, потрапив під масований обстріл російськими варварами. Там він разом з однокурсниками ремонтував техніку. Поспіхом, коли стало більш безпечно, курсанти повернулись до Харкова, де 3 тижні виконували бойові завдання із захисту міста.
Через нагальну потребу у захисті українського повітряного простору від російських ракет та літаків курсанти отримали свої офіцерські звання достроково. Так «Лис» приєднався до однієї із зенітних ракетних бригад повітряного командування «Південь».
Першим його бойовим завданням було прикриття аеродрому в одній з областей України. Молодий офіцер сумлінно виконував свої обов’язки, адже чудово розумів всю відповідальність, покладену на його плечі. І вже через півтора тижня після випуску «Лис» сів за пульт справжньої, а не віртуальної бойової машини.
Незабаром трапилась нагода здійснити і перший бойовий пуск. У той день рашисти втратили безпілотник вартістю сім з половиною мільйонів доларів, а «Лис» з побратимами отримав першу позначку на бойовій машині за збиту повітряну ціль. Окрім безпілотника, на рахунку військового є ще й ворожий літак.
Військовий пригадує, як на одному із бойових завдань російський винищувач намагався перехопити наші літаки. Ті вже збиралися розвертатися, адже продовжувати виконувати завдання було надто небезпечно, але дивізіон «Лиса» випустив по ворогу ракету. Реакція рашиста очікувана — він дав драла, а українські соколи відпрацювали по ворожих цілях на відмінно та повернулись неушкодженими. А це, на думку лейтенанта, найкраща мотивація у їхній роботі.
Сьогодні «Лис» продовжує захищати Батьківщину і вірити у перемогу України.
— Настане час, коли вже в мирному українському небі літатиме цивільна авіація, це питання часу, а якого саме — залежить від нашої заповзятості та підтримки партнерів — ділиться сподіваннями воїн. — А російські пілоти нарешті мають розуміти, що в українському небі їх чекає смерть, коли на варті стоять Повітряні Сили ЗСУ.
Фото автора
