«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
У сучасній війні танки продовжують відігравати важливу роль. І хоча з розвитком протитанкових засобів умовна живучість панцерників на полі бою зменшилася, вони й досі не втратили своєї бойової міці. Та головне, що присутність танків поруч із піхотою під час наступу або оборони додає нашим воїнам моральної підтримки та суттєво підвищує бойові спроможності підрозділів. Про ці та інші аспекти розповіли військовослужбовці окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.
— Я вже втретє в армії, — розповідає командир танка Т-80 Олексій. — Перший раз — строкова служба, другий — у 2014-му, а цього разу пішов у військкомат, не чекаючи повістки, одразу після початку широкомасштабного вторгнення. Тож воювати почав у березні, під Макаровим, що на Київщині.
За цей час Олексій уже змінив кілька машин та екіпажів. Свій перший танк він втратив на Харківщині, коли машину під час заряджання вистежив ворожий дрон та навів рашистську «Точку-У».
— Під Макаровим було простіше. Там росіяни не встигли добре закріпитися, тож коли наші почали їх давити з боку Києва, окупанти втекли. Тут, на Луганщині, вони вже трохи закріпилися, але найважчими були бої за Довгеньке. За день три танки могли випустити по ворогу цілу вантажівку снарядів. Працювали з четвертої ранку й до десятої вечора, — пригадує командир танка.
Олексій радіє, що ворога вдалося стримати та не пустити до Слов’янська та Краматорська, а згодом і зовсім вибити з Харківщини.
За свій екіпаж він говорить, що всі сильні та мужні хлопці.
— Ми, може, про те й не знали, але в житті з’ясовується, що дужчий не той, хто великий й фізично сильний, а той, хто духом міцний! — завершує розмову Олексій.
Фото автора
