Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Непересічна подія відбулася у Тернопільському професійному коледжі з посиленою військово-фізичною підготовкою, про який ми розповідали нашим читачам буквально напередодні вторгнення московської орди в Україну. У навчальному закладі урочисто відкрили меморіальну дошку одному з найкращих випускників – Руслану Тимофею, який загинув навесні цього року, боронячи українську землю від рашистської навали.
– Йому було 19… Це дуже сильний біль, – лунали слова спогадів під час мітингу-реквієму. – Молодий, красивий, спортивний. Дівчата так і мліли, коли бачили його на спортивному майданчику. Веселий та щирий юнак. Поринув із головою у спорт. Тільки й встигав приносити додому кубки й нагороди за участь у різних спортивних змаганнях. Легка атлетика, футбол, волейбол та баскетбол стали його новою реальністю… Після закінчення школи вступив у наш коледж, адже мріяв стати військовим. Був справжнім лідером у колективі. Ніколи нікого не образив, ви не знайдете людину, яка могла б про нього щось погане пригадати. Таких, як Руслан, небагато. Дуже гірко…
-
- Фото: Тернопільський коледж з ПВФП
-
- Фото: Тернопільський коледж з ПВФП
А ще згадали, як випускник 2020 року за два тижні до початку широкомасштабного вторгнення завітав у коледж. Розповідав про свої грандіозні плани – влітку мав вступати до Національної академії сухопутних військ у Львові, мріяв стати офіцером… кремлівські потвори перекреслили всі мрії та плани 19-річного хлопчини. Військовим йому випало стати раніше, ніж планував…
-
- Фото: Тернопільський коледж з ПВФП
-
- Фото: Тернопільський коледж з ПВФП
30 квітня цього року внаслідок мінно-вибухової травми, що дістав у бою поблизу населеного пункту Малі Феськи на Харківщині, навідник одного з підрозділів 10-ї гірсько-штурмової бригади солдат Руслан Тимофей героїчно загинув.
Указом Президента України від 2 червня 2022 року він був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). А ще через місяць у Збаражі, місті його курсантської юності, було перейменовано на його честь одну з вулиць. Ну і, нарешті, відтепер на його рідному навчальному закладі з’явилася меморіальна дошка в пам’ять про загиблого «едельвейса».
