Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Сльози, щастя та емоції переповнюють наших українських жінок. Важко уявити, через що їм довелося пройти. Але тепер вони на волі і з нетерпінням чекають зустрічі із своїми близькими.
Кореспондент АрміяInform побувала на місці події під час чергового обміну полоненими, у результаті якого Україна повернула з російського полону 108 жінок.
Українські дівчата до останнього не знали, що їдуть на обмін. Їх перевозили із закритими очима та зав’язаними руками.
– Головні убори були натягнуті на очі, щоб ми не могли бачити дороги, руки зав’язані. Ми дивилися лише вниз. Потім, коли вже побачили трохи дорогу, зрозуміли, що їдемо в Запоріжжя, – говорить Вікторія Обідіна – військова медикиня. – У нас забрали прикраси, документи. Зараз у мене нічого немає, навіть рюкзак, з яким я їхала в Таганрог, де була гуманітарка, мені не повернули.
– Я щаслива і вдячна всім, хто мав стосунок до обміну, який відбувся сьогодні. Місяці проведені там були жахливими, в першу чергу важко було морально, тому що поруч було все чужим. Фізично жінок не чіпали, – розповідає Тетяна Васильченко із медбатальйону «Госпітальєри». – Нам казали, що про нас всі забули, кинули на призволяще. Нам пропонували російське громадянство і співпрацю. Але я знаю, що ніхто не пішов на це. Був шантаж – рідними, дітьми. Проте нам просто в якийсь момент треба було зрозуміти, що все це психологічний вплив і потрібно зберігати спокій. Ми знали, що нас чекають і люблять, нас ніхто не забуде.
На жінок чекає медичний огляд та реабілітація. Втомлені, але щасливі, вони нарешті вдома…
