Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Попри лагідний погляд та делікатну усмішку була Мар’яна відчайдушною до неможливості. З окопів, як оповідали хлопці, мало того, що не вибиралася з перших днів, але ще й під обстрілами вгамовувала «нервових» з-поміж новачків. Ще вона була з когорти тих яскравих людей, які стають тобі мовби рідними з першої ж зустрічі. Й позивний цій красуні личив неймовірно — «Квітка». Хоча у взводі до неї зверталися виключно словом «Квіточка». Опікувалися нею хлопці, берегли як могли — але, як то кажуть, не судилося. Хоча й була вона квіткою сталевою.
Узнав про трагедію лише днями й беріг розповідь про неї до Дня Захисників і Захисниць.
…Дібратися сюди було ще тим завданням, позаяк від цього села мало що залишилося, а всі шляхи прострілювалися артилерією ворога, як у тирі. А втім, піхотинець на позивний «Асма», що став ініціатором нашої зустрічі, підхопив нас побіля великих руїн і провів до місцини, де розмістилася зміна взводу, що відпочивала. Поки чекаємо на «Квіточку», розмовляємо з військовиками з позивними «Шах» і «Тамада». «Шах» — чи не єдиний зі своїх побратимів хто до 24 лютого мав військовий досвід. Тепер бойові навички тут мають усі.
Уже в червні підрозділи, що боронять це запорізьке село й не тільки, мали прямі боєзіткнення з окупантами. Приміром, спершу на опорний пункт цього взводу прилетіло 36 мін калібру 120 мм. Потім орки пішли в атаку, наблизившись на дистанції у 70–100. Були відкинуті назад, але спроб «промацувати» наші позиції не полишали. «Тамада» каже, що бої тут точаться запеклі через важливе тактичне положення населеного пункту. І криють орки їх гвинтокрилами, танками, гаубицями, мінометами.
…А ось і «Квіточка». Вона бойовий медик взводу, але мусить допомагати всім сусіднім підрозділам, позаяк часом тут вирує справжнє пекло. Війна все ж. Про себе пані каже, що вона «проста дівка із села з простої сім’ї», родом із Тростянця Калуського району Івано-Франківщини. Виросла в багатодітній родині, закінчила медучилище, згодом переїхала в Італію, бо захворіла сестра, потрібно було заробляти гроші. 24 лютого ще була за кордоном. Мама подзвонила з України, сказала, що почалася велика війна. Мар’яна залишила двох малих синів-школяриків на рідню в Італії й рвонула додому, на фронт.
— «Квіточко», що то для тебе значить — залишити затишну теплу країну, малечу й податися під кулі та снаряди? — цікавлюся.
— Наша родина за Україну завжди власною кров’ю стояла. Моя бабця-небіжчиця Анна Степана Бандеру якось переховувала. А в стайні нашій був у Другу світову та після неї в льосі облаштований шпиталь для вояків УПА. На фронті зараз ще й моя сестра Галина воює, вона також військовозобов’язана. Я побожна, клятву Гіппократа на Біблії давала. Тому моє місце тут. Роботи вистачає не тільки через поранення й контузії хлопців — про їхню кількість у нас і сусідів говорити не будемо. Але багато хто з чоловіків пішов на війну без медоглядів і має певні вади зі здоров’ям. Доводиться іноді й евакуацією займатися. Слава Богу, справляюся.
— Часто молишся?
— Щодня. Пам’ятаю перший обстріл, що пережила. Була якраз у шанцях, встигла з хлопцями заскочити в бліндаж. По нас тоді прилетіло 28 мін. Страшно-страшно було. Почала молитися й чомусь згадала свою бабцю-небіжчицю. Вголос вирвалося: «Ба, я до тебе ще не хочу. В Італію хочу до дітей». І о диво — страх як рукою зняло. Не можу стверджувати, що я без міри релігійна, але це диво мене якось глибоко пройняло. Почала навіть хлопців заспокоювати. Двоє з чотирьох необстріляними були, прибули з батальйону «дронами літати», й вигляд мали, як то кажуть, блідий. Одного з них я за руку з окопів виводила…
Тут навіть спиш, як ми кажемо, «з відкритими вухами». За кілька місяців у нас тільки дві ночі були тихими. Так ніхто з відпочиваючої зміни заснути не міг — думали, що орки скоро в наступ підуть. Я ніколи не подумала б, що боятимусь… тиші. Як не думала, що автомат мені буде дорожчим за жіночу сумочку зі всім у ній «щохвилини потрібним». І що в льосі спати буде затишніше, ніж у хаті. Що радуватимусь тому, що діти далеко від мене.
— «Квіточко», провернімося до історії твоєї бабусі зі Степаном Бандерою.
— Бандера таємно приїздив у наше село, оскільки його батько, священник Української греко-католицької церкви отець Андрій, у 1935-1941 роках був парохом (парафіяльним церковнослужителем. — Авт.) у нашій церкві, часто заходив до бабці в гості. Степан Андрійович хотів вивезти тата за кордон. Але той відмовився, після чого був розстріляний більшовиками в Києві в липні, здається, 1941 року.
— Шпиталь на вашому подвір’ї довго був?
— Наприкінці війни та два повоєнні роки. Потім посеред земляків якась тварюка знайшлася, здала й родину, й шпиталь московітам. Прийшли червоноармійці й усіх ранених постріляли. Тіла їхні покидали у фіри й возили трупи по селах, демонструючи для остраху іншим. А хату й стайню, все господарство бабці, москалі демонстративно спалили, розстрілявши діда. Але дарма лякали: в Долинському районі найпотужнішим підпіллям ОУН до 1949 року було якраз у моєму Тростянці…
Загинула «Квіточка» внаслідок обстрілу окупантів з артилерії великих калібрів. Укриття, в якому вона перебувала, не витримало потужного удару. Жінка отримала множинні поранення й важкі травми. Кілька днів військові лікарі ще боролися за її життя. Утім «Квіточка» все ж відійшла у вічність. Відспівали Мар’яну Тряско в рідному селі Тростянець на Івано-Франківщині саме в тій церкві, де правив службу батько Степана Бандери отець Андрій. Було їй усього лише 37. Люди проводжали свою Героїню, стоячи на колінах. Війна забирає найкращих…
Фото автора
На цю годину рятувальники дістали з-під завалів будинку у Дніпрі тіло жінки. Ще одну людину шукають.
Гуманітарна координаторка в Україні Деніз Браун рішуче засудила удари військ росії по Дніпру та інших містах області.
Армія рф обстріляла з артилерії Куцурбську громаду Миколаївської області.
Міністри закордонних справ країн «Великої сімки» (G7) мають намір посилити протиповітряну оборону України, аби врятувати життя життя наших громадян і захистити критично важливу інфраструктуру.
У Михайлівському Золотоверхому соборі відбулося прощання з активістом, сержантом 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Павлом Петриченком.
Посол США Бріджит Брінк прокоментувала ранкову ракетну атаку рф по Дніпропетровщині, через яку загинули 8 осіб.
Захищаємо світ
від 25000 до 125000 грн
Київ
Азов, 12-та бригада спеціального призначення НГУ
від 20000 до 23000 грн
Кременчук
Військова частина 3052 НГУ
Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…