У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Цими вихідними на південний напрямок рівненська громада передала військовослужбовцям окремої механізованої бригади імені короля Данила п’ять маскувальних сіток.
— Саме одна з них, площею п’ять на вісім метрів, з моменту широкомасштабного вторгнення окупантів в Україну 24 лютого, стала трьохтисячною, — розповідає волонтерка з Рівного, спеціаліст по маскувальних сітках Галина Романівна.
читайте також:
На запитання кореспондента АрміяInform, яку ж кількість цієї продукції передано в АТО й ООС з 2014 року, відповідає, без ліку, але їхню площу потрібно рахувати вже в гектарах.
— Напад росії на територію України об’єднав зусилля нашої громади — від малого до великого. За більш ніж сім місяців широкомасштабного вторгнення до нас долучилися чимало внутрішньо переміщених осіб. Якщо до 24 лютого ми працювати тут здебільшого у вихідні, то нині щодня з ранку до ночі. Український народ та наше військо обов’язково здобудуть перемогу, бо заради свого майбутнього ми готові на все, — наголошує волонтерка.
Сітка повинна бути така, щоб усі стрічки були щільно зафіксовані. Основою є фліс, натуральні тканини, у жодному разі не штучні й не блискучі. Найбільш ходові — зелений, коричневий, сірий та болотний відтінки. Кожна із сіток — тільки за попереднім замовленням військових. Тут плетуть будь-якого розміру — шість на чотири, вісім на п’ять, сім на п’ять метрів. Черга на ці вироби чимала, на тижні вперед, проте для тих воїнів, хто на передовій, дівчата стараються відправляти поза чергою.
Окрім маскувальних сіток, тут плетуть «кікімори», шиють бафи, шапки та спідню білизну для захисників, а ще в’яжуть теплі шкарпетки. Тільки в Рівному за участю небайдужих функціонує понад десяток волонтерських хабів, що працюють на перемогу.
Фото автора
