У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Проведення керівництвом рф так званих референдумів на тимчасово окупованих територіях України в Херсонській, Запорізькій, Донецькій та Луганській областях, а також підписання російським президентом указів про «визнання незалежності Херсонської та Запорізької областей» та спроби анексії зазначених територій не залишилися поза увагою світової спільноти.
Порушення росією загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, Статуту ООН та інших міжнародних організацій спричинили потужний негативний резонанс в міжнародному інформаційному просторі, включаючи реакцію провідних міжнародних та регіональних безпекових організацій.
Серед найбільш активних реакцій слід зазначити:
заяву з боку ООН про цілковиту відданість принципам «суверенітету, єдності, незалежності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів» на тлі безвідповідальних та незаконних заяв російських посадових осіб щодо тимчасово окупованих територій про те, що нібито «переважна більшість голосів» віддана «за» приєднання до росії. Зокрема, генеральний секретар ООН А. Гуттереш офіційно попередив рф, що «спроба анексії українських територій не матиме юридичної цінності та заслуговує на засудження… і вона не може бути узгоджена з міжнародно-правовою базою»;
заяву ЄС та НАТО про фальшивість «референдумів», їх однозначно фальсифікованих «результатів» та про неможливість визнати спробу анексії наведених областей України;
офіційну позицію ОБСЄ, яку оприлюднив її керівник та одночасно міністр закордонних справ Польщі З. Рау, який зазначив, що російська анексія окупованих територій України є черговим актом беззаконня, який виключає будь-яке визнання та підтримку з боку міжнародної спільноти;
коментар директора Бюро з демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ М. Мекаччі про те, що псевдореферендуми, організовані росією, є незаконними за своїми основними принципами.
Окрім міжнародних інституцій, події отримали широкий резонанс серед керівництва провідних іноземних держав, зокрема Північної Америки, Європи, Південного Кавказу та Індо-Тихоокеанського регіону, які рішуче засудили незаконні дії рф:
країни, які є членами G7, колективно та кожна окремо визначили свою позицію про засудження та невизнання будь-яких територіальних претензій з боку росії та спроби їх реалізації;
лідери низки країн-членів НАТО (зокрема Естонії, Латвії, Литви, Північної Македонії, Польщі, Румунії, Словаччини, Чехії та Чорногорії) виступили зі спільною заявою, в якій засудили грубе порушення росією норм міжнародного права та підтвердили свою підтримку суверенітету та територіальної цілісності України;
країни-ближні сусіди нашої держави (Туреччина, Грузія, Молдова) офіційно заперечили анексію росією регіонів України як серйозне порушення міжнародного права та заявили про невизнання власне факту проведення «хибних референдумів» та їх фальшивих «результатів»;
Сінгапур заявив, що дії керівництва рф щодо «анексії окупованих Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей порушують міжнародне право та Статут ООН… суверенітет, політична незалежність і територіальна цілісність усіх країн повинні поважатися».
Серед країн — світових лідерів варті уваги заяви з боку Індії та Китаю щодо шляхів виходу з війни в Україні. Раніше Індія вже заявила, що вона на боці миру, а Китай знову наголосив на повазі до суверенітету та територіальної цілісності всіх країн, важливості дотримання цілей і принципів Статуту ООН.
На тлі наведеного політики фактично «подвійних стандартів» продовжує дотримуватись Іран, який, здійснюючи постачання безпілотників власного виробництва в росію, цинічно заявив, що «не підтримує жодну зі сторін війни в Україні та вважає неправильним надсилати зброю як Україні, так і рф».
Приємною новино є те, що у відповідь на протиправні дії росії проти суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України партнери нашої держави оголосили про ініціативи запровадити нові та посилити нинішні санкції проти росії. Зокрема, США, Велика Британія та Канада розширили перелік санкцій проти російських підприємств ОПК, а також низки чиновників та членів їхніх сімей.
ЄС оприлюднив проєкт 8-го пакета санкцій проти РФ, у якому передбачається запровадження додаткових обмежень щодо імпорту російської продукції, включення 1300 осіб та компаній до підсанкційного списку, а також контрзаходи, які спрямовані проти громадян інших країн, які намагаються допомогти росії обійти санкції.
Як реакцію на офіційне звернення України до Альянсу щодо вступу в НАТО за пришвидшеною процедурою, лідери низки країн Центральної та Східної Європи, що входять до НАТО, у спільній заяві підтвердили свою підтримку рішення Бухарестського саміту НАТО 2008 року, в якому було задекларовано майбутнє членство України в Альянсі, а також звернулись до рф з вимогою звільнити окуповані території і одночасно закликали партнерів України значно збільшити свою військову допомогу.
Що стосується спроб кремлівських пропагандистів «продати» цивілізованому світу дії своїх керівників, то їх ідеї важко назвати оригінальними. Негативний сегмент інформаційного простору охоплював власне «звернення» президента рф путіна до українського керівництва із закликом «негайно припинити вогонь та війну, яку Київ розв’язав ще у 2014 році», та повернутися за стіл переговорів з одночасним поширенням дезінформації за підсумками так званих референдумів про начебто «підтримку їх проведення з боку місцевого населення» та «невідворотної підтримки якнайшвидшої інтеграції до рф».
Підсумовуючи реакцію світу, слід зазначити, що найбільший резонанс наведені події викликали в інформаційному просторі Європи. Основні наративи медійного простору в цих країнах були наступні: західні лідери та цивілізований світ загалом не визнають анексію чотирьох українських областей; анексія лише підштовхнула Україну до подання заявки на вступ до НАТО; на росію чекають нові санкції. Одночасно неодноразово повторювався наратив про те, що спроба росії анексувати українські області є сигналом розпачу та значного ослаблення кремлівського режиму.
