Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Серед найближчого оточення московського фюрера, генералітету російської армії є і вихідці з України.
«Я і українка, і росіянка…»
Відповідаючи на запитання журналістів, як він ставиться до вторгнення російської армії в Україну, президент чечні рамзан кадиров заявив, що він «піхотинець президента путіна і готовий воювати з українськими фашистами». З путінським прихвостнем кадировим, батько якого у 90-ті роки завзято воював із росіянами, але потім «одумався» і теж став кремлівською маріонеткою, все зрозуміло. Мова піде про «піхотинців» з числа етнічних українців, які теж прекрасно вписалися в політичну систему московії та вірою і правдою служать путінському режиму. Вони різні за статусом, наближеністю до «самого», впливом на ухвалення ним рішень. Та єднає всіх їх одне: така ж відданість фюреру, сліпе виконання будь-якої його забаганки. Кажучи так, маю на увазі чиновників вищого штибу, а не пересічних українців, яких доля закинула до цієї країни, і до думки яких там ніхто не прислуховується. Як і самих простих росіян.
Якщо говорити про офіційний статус, то пальма першості належить, звісно, валентині матвієнко — голові ради федерації федеральних зборів рф. Так, це та матвієнко, яка у 2014 році закликала дозволити путіну ввести в Україну війська і першою підняла руку. Можливо, валя була з похмілля — російські масмедіа стверджують, що раніше вона дуже полюбляла віскі й дивом не «вилетіла» з владних коридорів петербурга. Та як би там не було, але свою позицію тоді вона пояснила просто: «Лише наша армія врятує багатомільйонний Донбас від винищення київською хунтою…».
Ця жіночка, як ми вже знаємо, з України, а точніше — з Шепетівки, що на Хмельниччині. Навчалася у санкт-петербурзі — на той час ленінграді, де розпочала і трудову кар’єру. По комсомольській лінії після розпаду срср обіймала високі посади, зокрема і мера міста на Неві. Там, на берегах холодної Неви, і познайомилася з путіним. Не переповідатиму весь її кар’єрний шлях, а скажу лише, що сьогодні вона є кавалеркою багатьох високих державних нагород московії. Не вистачає лише звання героя росії. Особливо пишається орденом «За заслуги перед вітчизною» всіх трьох ступенів, яких удостоєна «за розбудову російської держави». Правда, злі язики кажуть, що це не єдині заслуги валюхи, натякаючи на «дружні стосунки» з представниками російського істеблішменту…
Та справа не в нагородах і шляху їх здобуття, а в тому, що вона забула якої землі донька, земляків, які дали їй путівку в самостійне життя. Вона «не знала», що війська, за введення яких закликала колег віддати голоси, сіятимуть на українській землі розруху, смерть, вбиваючи українців. Якось на запитання російських журналістів про її походження матвієнко відповіла, здивувавши присутніх: «Народилася я на Україні, але десятки років живу в росії, яка стала для мене другою батьківщиною. Тож, чесно кажучи, і не знаю, що вам відповісти. Мабуть, я і росіянка, і українка…».
Утім, хіба вона одна така поміж синів і доньок України, які продалися кремлю? Наприклад, дмитро козак — виходець з одного із сіл Кіровоградщини — теж з цієї «кампашки». Він − заступник голови президентської адміністрації путіна. Посада, погодьтеся, значно нижча, ніж у матвієнко. Натомість вплив на президента росії значно більший. Адже свого часу керував його виборчим штабом, підготовкою до сочинської зимової Олімпіади, коли через його руки пройшли мільярди доларів. А такі справи в росії доручають виключно «надійним і перевіреним товаришам». козак протягом 8 останніх років не втомлюється повторювати наративи путіна, що «це Україна − агресор, а росія тільки захищається, що початок бойових дій − це початок кінця України. Це самостріл, постріл собі не в ногу, а у скроню…».
Генерали-запроданці
У російській армії сьогодні служать чимало етнічних українців. Серед них є і генерали, адмірали. Зокрема й ті, хто причетний до вторгнення в Україну. Це, зокрема, уродженець Вінниччини − перший заступник начальника головного розвідувального управління генерального штабу зс росії генерал-лейтенант володимир алєксєєв. За інформацією українського ГРУ, він відповідав за розвідувальне забезпечення російської агресії проти України, підготовку даних для завдавання ракетно-бомбових ударів по наших об’єктах, організацію і проведення так званих референдумів за створення «народних республік». Якщо настане час відповідати за свої «подвиги» в Україні, цьому виродку пригадають і винищення мирних сирійців, за що був удостоєний звання героя росії, а також втручання у президентські вибори у США шляхом кібератак.
Заступник керівника 5-ї служби фсб генерал анатолій болюх теж з Поділля. І разом зі своїм керівником сергієм бєсєдою доповідав про ситуацію в Україні, після чого путін і розпочав вторгнення.
московіти завдають ударів по українських містах не лише з суші чи морських акваторій, а й повітря. Накази бомбардувати дитсадки, школи та інші «стратегічні об’єкти» віддають їм генерали, серед яких теж є українці. Втім, які вони українці — так, покидьки, «грязь москви», як писав Тарас Шевченко. Зокрема, генерал олег маковецький. Про це під час допиту розповів затриманий пілот збитого над Харковом російського літака. Відомо, що 56-річний олег маковецький народився у місті Чугуєві на Харківщині. Навчався в росії, де, окрім військового училища, зумів закінчити ще й дві академії.
Командир одного з підрозділів, який «визволяв» Енергодар, вадим клименко народився у селищі Просяні на Дніпропетровщині. Його колишня дружина, син і донька досі живуть в Україні. Ще у 1999 році він відзначився на війні в чечні. Має звання «герой росії». Не здивуюся, якщо він отримає і другу зірку героя. Якщо, звісно, не поїде до росії у «дерев’яному костюмі».
Перелік чиновників − етнічних українців вищого рангу, генералів, причетних тією чи іншою мірою до багатолітньої агресивної політики кремля щодо України, можна продовжити. Дехто виправдовує їхню поведінку службовим становищем, мовляв, не будеш слідувати у фарватері путінської політики, то позбудешся крісла. А разом з ним і привілейованого становища. Можливо. Але ж не життя: на календарі не 30-ті роки. Навіть у путінській росії…
Впевнений: цим людям байдуже, хто є господарем кремля. Буде потрібно, то й іншому кровожерцю служитимуть. І з «шановного володимира володимировича» путін перетвориться у «вовку», «нікчему», а то й «державного злочинця». Правда, сенс цих слів іуди розумітимуть по-своєму. І при будь-якому правителі проливатимуть кров своїх земляків…
