Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Місяць тому українські військові звільнили від окупантів селище Високопілля на півночі Херсонської області. 4 вересня 2022 року в телеграм-каналах користувачі почали поширювати інформацію про деокупацію цього селища, яке тривалий час перебувало під контролем російських військ. На фото у соцмережах було зображено, як над однією з будівель наші воїни підіймають український прапор.
Загарбники увійшли в селище ще 16 березня 2022 року. З того часу вони зосереджували у Високопіллі чималу кількість техніки й особового складу. Наприкінці червня 2022 року українські військові звільнили сусіднє село — Потьомкине, проте за Високопілля окупанти тримались. Ще більше ніж два місяці вони перебували в напівоточенні з трьох боків, але запекло утримували цей населений пункт. Для росіян це був певний плацдарм, з якого вони обстрілювали Зеленодольськ, Сергіївку, Кошове, Велику Костромку, а також він дозволяв російським військам тримати під вогневим контролем Криворізьку ТЕС.
На початку вересня 2022 року на цьому напрямку Збройні Сили України провели низку вдалих дій і росіянам, щоб не потрапити в повне оточення, довелось терміново виходити з Високопілля. Окупанти кидали озброєння і техніку, власне, і награбоване у місцевих майно, і намагались якнайшвидше втекти у південному напрямку. На вулицях селища залишилось чимало викрадених у тутешніх мешканців автомобілів, які стоять обмальовані рашистськими «z-ками» і понівечені їхніми кулями й снарядами.
Не змігши забрати з собою ці авто, загарбники їх просто нищили, як і все навколо, що вдалось поцупити, але не вивезти додому. Саме тому переважна більшість будинків у Високопіллі пограбована і пошкоджена, хоча до російської окупації це було охайне сучасне українське селище, в якому комфортно було жити місцевим мешканцям.
До речі, Високопілля — це одне з селищ українського Півдня, яке заснували німецькі колоністи в середині 19 століття. Таких сіл і селищ є чимало на Херсонщині та Запоріжжі. Зокрема Високопілля було засноване у 1869 році німцями — переселенцями з Таврійської губернії, як група поселень, колонія з центром у Кронау (нім. Kronau). У 1887 р. тут налічувалося 86 дворів.
Історія селища розповідає, що вже в перші роки існування колонії на сезонні роботи сюди приїздили малоземельні та безземельні селяни-українці з Полтавської та Чернігівської губернії. Частина заробітчан, відпрацювавши сезон, залишалися зимувати в Кронау, пізніше одружувалися, заводили господарство і жили разом із німцями, водночас добре вивчаючи їхню культуру, мову і звичаї. Поступово в селищі склалися чотири громади: українська, німецька, російська та єврейська.
У 1914 році, коли почалася війна царської росії з кайзерівською Німеччиною, «височайшим указом» було перейменовано всі населені пункти з німецькими назвами. У 1915 році Кронау дістало офіційну назву — Високопілля, за його місцем на високому вододілі Дніпра й Інгульця та південних відрогах Наддніпрянської височини. У 1918 році селище входило до складу Української Народної Республіки, проте внаслідок поразки Перших визвольних змагань село було надовго окуповане радянськими загарбниками.
Весною 2022 року Високопілля знову захопили російські загарбники й за пів року окупації вони завдали селищу болючу криваву рану, знищуючи його будівлі та інфраструктуру, катуючи і вбиваючи місцевих мешканців. У сучасній чотириповерховій будівлі місцевої адміністрації, де було ще чимало служб і установ селища, загарбники розташували окупаційну адміністрацію, комендатуру, командні пункти деяких підрозділів, і навіть катівню у підвалах…
Сьогодні ця будівля сильно пошкоджена, як і більшість в селищі, а ворог продовжує активно з усіх видів озброєння завдавати ударів по Високопіллю, яке мужньо утримують українські захисники. І ворогу його вони вже не віддадуть.
фото автора
