Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Чи пройшли стратегічні документи в оборонній сфері, ухвалені до початку повномасштабного вторгнення рф, перевірку війною та про діяльність Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони України під час воєнного стану ми говоримо з керівником цього структурного підрозділу Олегом Меліховим.
— Олегу Анатолійовичу, скажіть, чи весь пакет стратегічних документів в оборонній сфері нашої країни був розроблений та затверджений до початку повномасштабного вторгнення росії?
— До 24 лютого 2022 року всі ключові документи, які передбачалися Законом України «Про національну безпеку» та наказом МО «Про організацію оборонного планування», ми зробили. Були розроблені та затверджені відповідними Указами Президента України Стратегія національної безпеки, Стратегія воєнної безпеки та Стратегічний оборонний бюлетень. Тобто етап планування було завершено. На жаль, через початок повномасштабної агресії росії проти нашої держави не була ухвалена Програма розвитку Збройних Сил України, яка була вже практично готова. Цей документ є ключовим на етапі програмування, але життя внесло корективи.
Перевірка стратегій війною
— У ці надзвичайно важкі часи для держави ми водночас маємо унікальну можливість перевірити, наскільки стратегічні документи в оборонній сфері відповідають потребам країни, яка відбиває збройний напад. Наскільки вони пройшли випробування війною й відповідають реаліям сьогодення?
— Незважаючи на складності, з якими нам довелося стикнутися на етапі підготовки пакета стратегічних документів, сьогодення показало, що всі вони в переважній своїй більшості пройшли випробування воєнним часом. Всі ті висновки й пропозиції щодо подальшого розвитку оборонної сфери, які були закладені в стратегії, виявилися абсолютно правильними.
Наприклад, Стратегія воєнної безпеки України, яка чітко визначала противника — російську федерацію. 24 лютого ми отримали повне підтвердження правильності цього постулату. В цьому ж документі були закладені ймовірні сценарії застосування Збройних Сил України та інших складових сил оборони, один з яких передбачав відбиття повномасштабної збройної агресії з боку росії. Ключовою ідеєю Стратегії воєнної безпеки була організація всеохоплюючої оборони країни. У сукупності з Законом України «Про національний спротив» ця ідея спрацювала на всі 100 відсотків. Саме всеохоплюючу оборону, яка заснована на засадах стримування, стійкості та взаємодії, вже пів року успішно демонструють наші сили оборони проти російських загарбників. Героїчне стримування агресора, стійкість нашого народу та чітка взаємодія з нашими міжнародними партнерами: всі ці фактори в сукупності довели правильність підходів під час створення системи всеохоплюючої оборони країни.
План оборони України
— У контексті відбиття збройної агресії з боку російської федерації, гадаю, є сенс зупинитися на Плані оборони України, який був затверджений у листопаді 2021 року й уведений в дію 24 лютого цього року. Знаю, що ваш Департамент брав найактивнішу участь у розробленні цього документа. Наскільки цей План оборони підтвердив свою актуальність під час збройної агресії росії?
— Так Указом Президента України в листопаді 2021 року був затверджений План оборони України. Цей План розроблявся в Міністерстві оборони України, після цього документ було розглянуто на засіданні Кабінету Міністрів, згодом його було ухвалено на засіданні РНБО України й затверджено Указом Президента України. Департамент воєнної політики та стратегічного планування МО України організовував роботу над Планом з усіма міністерствами та відомствами. Попрацювали досить плідно і з початком повномасштабного вторгнення росії цей документ був введений в дію Указом Президента України. Наразі План оборони країни виконується. Щотижня ми збираємо інформацію від усіх причетних структур, опрацьовуємо її, перевіряємо й готуємо доповідь Міністру оборони та інформуємо щодо виконання Плану Офіс Президента України та Кабінет Міністрів.
— План оборони — це догма чи на етапі його виконання можливі певні коригування?
— Звісно, кожен план може корегуватися. Але в цьому випадку я маю віддати належне фахівцям Головного управління розвідки та Генерального штабу ЗС України, які були серед розробників Плану оборони. Основним із варіантів у цьому Плані була повномасштабна збройна агресія рф проти України. Саме цей варіант Плану був введений в дію 24 лютого і наразі йде його практичне відпрацювання.
План оборони — це не лише перелік заходів
— Знаю, що розроблення Плану оборони України є унікальним досвідом, адже за 30 років нашої незалежності такий документ підготовлено вперше. Можете розповісти про це детальніше?
— Так, слід зазначити, що роботу над таким стратегічним документом ми проводили вперше, тому досвіду ми набували безпосередньо в процесі підготовки Плану. В нашому оборонному відомстві робота йшла дещо легше, адже працювали над документом люди в переважній більшості з досвідом військової служби, отже, вони чітко розуміли філософію цього документа. В інших міністерствах та відомствах було дещо складніше. Відразу зауважу, що План оборони України, який наразі виконується, стосується лише стратегічної ланки управління. Тобто йдеться про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Так би мовити, спуститися нижче, до регіонального та місцевого рівня, ми просто не встигли. До того ж у цьому році ми планували провести апробацію Плану оборони України на практиці під час одних із навчань. Нам це було конче необхідно зробити для формування вихідних даних під час планування на регіональному та місцевому рівнях. На жаль, через бойові дії цього зробити не вдалося, і вже війна показувала нам переваги та недоліки Плану оборони. Наприклад, щодо заходів з кібербезпеки були допущені певні помилки, які довелося оперативно вирішувати під час спільної роботи з Кабінетом Міністрів, Генеральним штабом ЗС України та Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації. Але ситуацію виправлено, і це також досвід.
Тут потрібно розуміти, що План оборони України — це не лише перелік заходів, які виконують ті інші міністерства та відомства. Під час виконання цих заходів, звісно, виявляються певні проблеми. Про це виконавці повідомляють Міністерство оборони України, яке здійснює взаємодію і координацію діяльності з виконання Плану. І таким чином, через звернення від Міноборони до Кабінету Міністрів ці проблеми розв’язуються. Серед вирішених проблем можу назвати питання щодо переміщення підприємств, які працюють в інтересах оборони на безпечну територію, вирішення проблеми з прийняття відповідних нормативно-правових актів, розв’язання проблеми з переміщення необхідних вантажів тощо.
Де прорахувався ворог?
— На жаль, переважна більшість громадян і, мабуть, посадових осіб сприймають стратегічні документи як щось віртуальне, спрямоване на далеку перспективу й не завжди вважають, що саме ці документи визначають вектор розвитку суспільства. Чи не здається вам, що наш ворог, який сподівався на легку триденну прогулянку Україною, також не читав наші стратегічні документи, а всеохоплюючу оборону сприймав як фікцію?
— Напередодні вторгнення, я пам’ятаю слова путіна, який в одному зі своїх виступів цинічно заявляв: «Це ж треба було додуматися написати в стратегії воєнної безпеки України, що російська федерація — це ворог. Це ж треба було придумати, щоб під ногами російських солдатів горіла земля! Це ж тероризм!». У нього не вкладалося в голові, що ми будемо захищати свою землю всіма способами, що ми знищуватимемо ворога на нашій землі. Тобто така собі паралельна реальність, де вони існують. Якщо в їхній реальності немає української нації, то це їхні проблеми. Ось тому «три дні» перетворилися вже на сім місяців. А закінчиться це все нашою Перемогою!
Фатальна «миролюбність»
— Продовжуючи тему стратегічних документів як визначника вектора розвитку, хотів би запитати, чи не вважаєте ви, що стратегії (доктрини), які приймалися в минулі роки і визначали «позаблоковість» та «нейтралітет», призвели до фатальних наслідків руйнації оборонного сектору й Збройних Сил України?
— Значний удар по Збройних Силах України було завдано, певно, в перші роки Незалежності. Тоді наш потенціал будувався на трьох військових округах колишнього СРСР, величезному угрупованні військово-повітряних сил тощо. В той час відчувалася певна ейфорія, що світ змінився, «холодна війна» в минулому, ніхто нікому вже не загрожує. Відповідно, подібна «миролюбність» і знайшла своє відображення в стратегічних документах тих часів. Я ні в якому разі не хочу, як то кажуть, кидати каміння в тих людей, які розробляли ті документи. Такий був час, такі були політичні вимоги, стратегічна та оперативна обстановка навколо України. На мій особистий погляд, то були виключно теоретичні документи, які розроблялися ще в радянських традиціях.
Сьогодні ми маємо стратегію воєнної безпеки, яка розроблялася вперше саме як стратегія (а не доктрина) за аналогією держав НАТО. До того ж напрямок розвитку держави і Збройних Сил визначений — європейська і євроатлантична інтеграція. Це закріплено в Конституції України, внесені відповідні зміни до законодавчих актів, тому цей шлях визначений як остаточний і незворотній. Все це дає чіткі рамки для розроблення стратегічних документів сьогодні й у майбутньому.
Огляд спроможностей і санкційний сектор
— Олегу Анатолійовичу, хоч як там є, але війна внесла й ще вноситиме корективи в усі сфери нашого життя. Чи не будуть в майбутньому внесені зміни в стратегічні документи в оборонній сфері? І над чим наразі працює Департамент, який Ви очолюєте?
— Уже з березня ми працювали над пропозиціями щодо плану відновлення України. Філософію цього документа 4 липня Прем’єр-міністр України представив у Лугано (Швейцарія). План складається з декількох програм, які передбачають розвиток нашої держави до 2030 року. Звісно, в цьому плані є місце питанням безпеки та оборони нашої країни, а саме йдеться про програму модернізації сил безпеки та оборони, над якою ми наразі активно працюємо. В цій програмі три великі напрямки: проведення огляду спроможностей сил оборони, гарантований захист державного суверенітету і територіальної цілісності, розмінування й ліквідація наслідків збройної агресії та оновлення військової інфраструктури. Всі ці напрямки розбиті на етапи, під які ми закладаємо необхідні заходи та орієнтовний фінансовий ресурс.
Щодо огляду спроможностей сил оборони, який також є одним з напрямків програми модернізації сил безпеки і оборони. Це також завдання, яке безпосередньо стосується діяльності нашого Департаменту. Вже в липні цього року роботу за цим напрямком розпочато, створено робочу групу із залученням фахівців Генерального штабу ЗС України, ГУР МОУ та інших міністерств. Нещодавно відбулося чергове засідання цієї робочої групи, де розглядався огляд майбутнього безпекового середовища, сценарії розвитку кризових ситуацій воєнного характеру, варіанти застосування сил оборони відповідно до цих сценаріїв. Тобто ми працюємо на перспективу, адже якщо ми залишимося на місці, то вже завтра будемо в аутсайдерах. А цього ми допустити не можемо. Тому вже зараз ми обговорюємо в експертному середовищі майбутню структуру Збройних Сил. І кінцевим результатом буде внесення певних пропозицій щодо змін та уточнень до Стратегії національної безпеки та Стратегії воєнної безпеки.
Маю зазначити, що вже під час війни були внесені певні зміни в діяльність нашого Департаменту. А саме було створено ще одне управління — системи спільного урядування. Наші іноземні партнери рекомендували нам створити кілька спільних комітетів, до яких би входили фахівці з Міністерства оборони і зі Збройних Сил для опрацювання пропозицій Міністру оборони і Головнокомандувачу ЗС України щодо розв’язання певних питань. Буде створено шість таких комітетів. Один із них буде головним, до якого входитимуть Міністр оборони та Головнокомандувач ЗСУ. Тут будуть ухвалюватися найважливіші стратегічні рішення. Решта п’ять комітетів матимуть консультативно-дорадчі функції за напрямками: оборонного менеджменту, персоналу, озброєння та військової техніки, інфраструктури, розвитку спроможностей. Саме новостворене управління і буде займатися питаннями спільного урядування.
Ще одна зміна, яка відбулася в нашому Департаменті — це введення сектору санкційної політики. В умовах воєнного часу — це дуже серйозний пласт роботи. Санкції — це суттєві спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи проти іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб’єктів, які створюють загрози національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності, призводять до окупації території, завдають майнових втрат тощо.
Як приклад, обмежувальні заходи можуть стосуватися блокування або стягнення в дохід держави активів, обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України та такого іншого.
Обсяг роботи за цим напрямом надзвичайно великий та він постійно зростає.
На цей час за ініціативою Міноборони вже введені санкції проти виробників окремих зразків озброєння рф, Кабінетом Міністрів України схвалено та передане на затвердження до Ради національної безпеки та оборони України пакет документів для введення санкцій проти виробників індивідуальних раціонів харчування для російських військових, готується ще два пакети санкцій проти виробників озброєння та керівного складу міноборони, збройних сил та інших військових формувань рф.
— Не можу не запитати, а в майбутньому безпековому середовищі російська федерація ще розглядається, бо дуже хотілося, щоб після нашої перемоги ми забули про її існування?
— Будьмо реалістами. російська федерація все ще має значний економічний і військовий потенціал, у тому числі ядерний. Тому ми вимушені враховувати те, що з нами поруч поки що існує агресивна, озброєна й непередбачувана країна. І ми маємо бути готовим протидіяти цій небезпеці в майбутньому до нашої повної перемоги.
