ТЕМИ
#СОЦЗАХИСТ #ВТРАТИ ВОРОГА #LIFESTORY #ГУР ПЕРЕХОПЛЕННЯ

Як виживали в окупації — історії українців із сіл Яремівка та Пасіка

Репортаж
Прочитаєте за: 4 хв. 22 Вересня 2022, 10:42

До окупації в селах Яремівка та Пасіка Ізюмського району на Харківщині проживало кілька сотень осіб. Після звільнення цих населених пунктів їх залишилося в рази менше. Про життя в окупації без світла, води та зв’язку та з непроханими гостями розповіли українці, які з приходом ЗСУ зітхнули з полегшенням.

«Українські солдати дали нам генератор, і ми нарешті накачали чистої води»

Тетяна роздає гуманітарну допомогу односельцям із Яремівки. Каже, що їх залишилося 89 осіб.

— Ми ні на день не виходили з нашого села. Всю окупацію провели тут і залишатимемося далі. Напередодні одного чоловіка поховали й завдяки нашим солдатам вивезли жінку з дитинкою 5 років, яка тут пережила всю війну. Вдягали й годували її всім селом. Була ще дівчинка 13 років, але з мамою підірвалася на протипіхотній міні. Вони дістали поранення, і росіяни відправили їх на бєлгород. Інші діти з початку війни змогли виїхати.

Коли село зайняли окупаційні війська, особливого вибору в місцевих не залишилося, вони могли або залишитися, або виїхати лише на росію.

Жінка говорить, що жили в окупації кепсько. Без електроенергії, зв’язку, води та елементарної меддопомоги.

— Без волонтерської допомоги нам тут також туго. Вона для нас така ж необхідна, як повітря чи вода. Їжу, сірники, мило, шампунь, свічки, усе необхідне не було змоги купити, як і не було за що. Криниці й ті пусті. Літо прожили без води. Заїхали буряти, а їх було дуже багато, вони ту воду качали й качали. І вона зникла. Наші солдати зайшли, дали нам генератор, і ми нарешті накачали й понапивалися чистої води. Ми плакали, як їх зустріли! І це не пафосна розповідь, це те, що ми пережили і те, що отримали сьогодні. Окупанти теж роздавали допомогу. Крупи, тушонки — але востаннє це одна назва була. Банку відкриваєш, а звідти смердить, коти й собаки не їли. Аби люди не говорили, що я придумала, я вам баночку подарую, тільки ви не їжте!

«Весь цей час жила в страху, думала, що вони повернуться і для мене все закінчиться»

Зінаїду кореспонденти АрміяInform зустріли в центрі села. Вона охоче погодилася розповісти про свій етап життя в окупації, який для неї виявився геть не простим.

— До мого будинку приїхало близько десятка росіян. Оточили його й сказали: «Ваш син служив у батальйоні „Айдар“, його будуть судити, він злочинець і перебуває в розшуку! Де ваш син?» А я його не бачила понад рік, та й кажу про це. Після цього мені наказали кожні 10 днів ходити в їхню адміністрацію й повідомляти, де він. Весь цей час жила в страху, думала, що вони повернуться і для мене все закінчиться. А ще син подарував мені собаку, яку звали Айдаром. Люди підказали, не випускати його ніде й не називати ім’я. Було дуже тяжко.

Перейматися Зінаїді було чим, бо не всім жителям Яремівки вдалося пережити окупацію.

— У селі зникла ціла сім’я. Дуже хороші люди були. Їхній син працював менеджером у великій компанії й дуже багато зробив для села. Мали найкрасивіший будинок, який раптом згорів, а людей так і не знайшли.

Зінаїда розповіла, що були в Яремівці люди, які знаходили спільну мову з окупантами, вони жили краще. Решта ж уникали контактів із непроханими гостями, намагалися допомагати одне одному.

— Був у нас один аграрій. Він залишив для людей на складі пшеницю, зарізав 5 поросят, роздав м’ясо й поїхав.

Мародерство, погрози, побиття — це те, що українцям із Яремівки доводилося терпіти щодня.

— Дуже погано було, коли прийшли буряти. Вони лазили в хати, сараї, погріб, все відбирали та били людей. Ми дуже чекали, коли прийде наша армія, вірили в це й дуже раді, хлопці… (заплакала) залишайтеся дужими й звільніть всю Україну, щоб ми жили, як раніше. росіяни нелюди в людській подобі. Я не можу їм простити. Які ми брати? Ми не брати! Не буде дружби в нас ніякої.

«З ними треба, як зі скаженими собаками, йти впевнено й не вітатися»

За кілометр від Яремівки розташоване село Пасіка. Місцевий житель Олександр розповів про свій досвід виживання в окупації.

— Я тут із початку й до кінця. У росіян було 6 чи 7 ротацій. Навіть кавказці були. Приїхали, дуже круті, кричали «Аллах Акбар», а як отримали «по шапці», то швидко звалили. Були ці, як їх? У них обличчя, як два яйця на сковорідці, буряти чи башкири. Їхніх мертвих не забирали, тут і покидали, навіть не хоронили. А своїх росіяни старалися вивозити. І з «днр» та «лнр» була уся шваль, одним словом. З ними треба, як зі скаженими собаками, йти впевнено й не вітатися, бо якщо показуєш страх, то вони одразу підкликають.

Олександр розповів, що окупанти поводилися, як і в інших населених пунктах, які були під окупацією — грабували та мародерили. Єдине, що зауважує, з людей не знущалися. Гіршими за ворогів вважає місцевих, які співпрацювали з росіянами.

— Тут серед своїх цивільних є сепаратисти. Це зараз вони поховалися в хатах. Коли були росіяни, то один місцевий «недофермер» поїв їх молоком, годував, давав свої машини кататися і сам із ними їздив. Приліпив на автомобіль римську літеру «V» як привілей і їздив в Ізюм та назад. А зараз сховався й не вилазить.

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас у Facebook
@armyinformcomua
«При мені трьох убили»: російський десантник розповів, як «вагнерівці» карають своїх

«При мені трьох убили»: російський десантник розповів, як «вагнерівці» карають своїх

Полонений десантник 328-го полку ПДВ рф Владислав Корніл розповів, що його підрозділ використовували як «живе м’ясо», а колишні «вагнерівці» на командирських посадах принижують мобілізованих та проводять показові розстріли за непокору.

Зброя, енергетика, санкції: Президент повідомив про завдання міжнародної роботи до кінця року

Зброя, енергетика, санкції: Президент повідомив про завдання міжнародної роботи до кінця року

Президент України Володимир Зеленський провів нараду щодо міжнародної роботи за дев’ять місяців року і завдань на наступні три місяці.

«Піхота заходить ніжками» — неподалік Борової до позицій Сил оборони доходить один з шести російських штурмовиків

«Піхота заходить ніжками» — неподалік Борової до позицій Сил оборони доходить один з шести російських штурмовиків

Поблизу Борової, в зоні відповідальності 3-го армійського корпусу, відбивають піхотні атаки росіян. Проти корпусу воює три російські армії, проте його бійці тримають оборону, і час від часу вдало контратакують.

Після полону: Міністр оборони України підписав наказ про комплексну підтримку захисників

Після полону: Міністр оборони України підписав наказ про комплексну підтримку захисників

Міністр оборони України Денис Шмигаль підписав наказ, який визначає порядок реінтеграції наших захисників після повернення з полону.

Ходять поміж тіл, як примари: штурмовики 225 полку поглянули в очі «денацифікаторів» через FPV

Ходять поміж тіл, як примари: штурмовики 225 полку поглянули в очі «денацифікаторів» через FPV

Підрозділ БпАК «Pentagon» 225 ОШП зачищає Сумщину від піхоти росіян. Позиції ворога вкриті тілами окупантів, через які переступають іще поки живі адепти «рускава міра».

Знищення РЛС: Lasar’s Group розкрили деталі унікальної операції в Криму

Знищення РЛС: Lasar’s Group розкрили деталі унікальної операції в Криму

Засновник підрозділу Lasar’s Group НГУ Павло Єлізаров розкрив деталі унікальної операції в окупованому Криму. Спільно із 73 Морським центром спеціальних операцій вони знищили комплекс із трьох російських РЛС «Небо-М» вартістю 100 мільйонів доларів.

ВАКАНСІЇ

Бойовий медик взводу

від 20000 до 120000 грн

Запоріжжя

112 окремий батальйон 110 ОБрТрО

Військовослужбовець ЗСУ

від 20100 до 120100 грн

Кременчук

Старобільський РТЦК та СП

Бухгалтер, військовослужбовець

від 20700 до 20700 грн

Баранівка

31 ОМБр

Електрик-дизеліст у 40 ОАБр ім. Великого князя Вітовта

від 20100 до 50100 грн

Первомайськ (Миколаївська обл.)

Третій відділ Первомайського РТЦК та СП

Начальник складу

від 20100 до 120000 грн

Вся Україна

77 ОАеМБр ДШВ ЗС України

Психолог

від 20000 до 50000 грн

Кременчук

Військова частина 2240 НГУ

--- ---