Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
З огляду на низку нещодавніх успіхів українською армії, а також подій в економічній та дипломатичній сферах загальна кількість публікацій про Україну зросла, і в середньому протягом доби фіксується близько 800 змістовних матеріалів, з яких понад 50% є позитивними, решта нейтральними, а кількість негативу залишається на відмітці близько 3%. Експерти відзначають у цій цифрі результати російського впливу.
Зарубіжний інформаційний простір наповнювали переважно такі тези щодо України:
— Позиція керівництва України, що наша держава не вестиме переговорів з рф, поки росія продовжує війну. Іноземні ЗМІ активно цитують Президента України Володимира Зеленського: «угода з москвою можлива лише після звільнення всіх українських територій, окупованих росією».
— Заклики України до країн Заходу щодо прискорення та збільшення постачання озброєнь. Наш головний аргумент з цього приводу: Україна значно залежить від західної зброї, якщо Захід надасть зброю, то війна закінчиться набагато швидше.
— Засудження з боку ООН утисків росією своїх громадян, які виступають проти війни в Україні. Наразі в ООН з’являється все більше доказів порушення прав людини на території рф. Відповідно війна в Україні стане однією з головних тем 51-ї сесії Ради з прав людини.
— Зміна акцентів пропагандистської риторики з боку кремля.
Аналітики звернули увагу, що рф частково відмовляється від агресивної риторики на тлі своєї воєнної поразки в Україні. Хоча кремль шукає будь-який привід, щоб завадити зусиллям цивілізованого світу допомагати Україні. Наприклад, секретар ради безпеки рф микола патрушев оприлюднив черговий фейк, що США нібито надають Україні розвідувальні дані та «у такий спосіб визначають цілі для обстрілів Запорізької АЕС».
Зі свого боку посол рф у Німеччині намагається залякувати уряд цієї країни: «постачання українському режиму летальної зброї німецького виробництва є „червоною лінією“, яку влада Берліна не повинна перетинати».
Спікер російського президента д. пєсков через творчу кризу вкотре повернувся до своєї тези кількамісячної давності: «війна в Україні продовжиться до досягнення поставленої мети» та звинуватив українські Збройні Сили в «катуваннях» та «знущаннях» над жителями відвойованих українських територій.
Традиційно іноземними ЗМІ проросійського спрямування поширювались наративи, покликані применшити результати контрнаступу України. Зокрема, офіційні джерела кремля поширювали дезінформацію про «плановість перебігу операції», просувалися тези щодо збільшення чисельності російської армії та щодо нібито укріплення позицій рф на півдні України. Традиційно продовжувалося поширення дезінформації з метою дискредитації ЗСУ: «катування полонених», «репресії щодо мешканців деокупованих українських територій» та «пожежі внаслідок обстрілів українськими силами територій».
До речі, російське керівництво показує свою непорядність навіть у відносинах зі своїми союзниками. Зокрема, ексзаступник міністра оборони Киргизстану М. Бейшенов заявив, що росія використовує авіабазу «Кант» в Киргизстані для перекидання військових в Україну: «Вони не мають права звідси перекидати техніку та солдатів в Україну. Це не є завданням ОДКБ… Вони повинні офіційно повідомляти нам про перекидання, але нас не запитують …».
Зарубіжні ЗМІ звертають увагу на непросту ситуації в самій росії, викликану її агресією проти України. Зокрема, Верховний комісар ООН з прав людини заявив, що в рф противників війни в Україні залякують, а російська влада застосовує різні «форми цензури». Водночас лідер компартії рф г. зюганов закликає до загальної мобілізації в рф: «в Україні триває не спецоперація, а війна, яка закінчиться чи перемогою, чи поразкою».
Іноземні масмедіа поширили оцінку ситуації з боку журналіста-розслідувача групи Bellingcat Х. Грозєва: «в. путін готується до нового етапу війни в жовтні; перед державними корпораціями та олігархами поставлено завдання створити власні приватні військові компанії».
Що стосується деструктивного ставлення інших країн до війни, то заслуговує на увагу заява міністра закордонних справ КНР про те, що Китай готовий формувати міжнародний порядок разом із росією в «більш справедливому та раціональному напрямку». Інші антиукраїнські негативні наративи охоплювали теми щодо «політичної підтримки» росії з боку КНР, Киргизстану, Білорусі та Грузії, розвитку торгівлі та економічного співробітництва з рф з боку Нігерії (збільшення товарообігу), Індонезії (можливість експорту російської нафти) та Угорщини (будівництво АЕС), продовольчої безпеки тощо. На тлі кризи жанру було помічено повернення російських пропагандистів до теми «розробки біологічної зброї США в Україні».
Водночас вартими уваги позитивними сигналами, які активно повторювалися щодо України, є:
— Публічна відмова українського президента Володимира Зеленського від переговорів з росією.
— Досягнення української армії щодо відвоювання окупованих територій на тлі необхідності пришвидшити постачання нам західної зброї.
— Публічна та матеріальна підтримка України з боку Індії, враховуючи те, що в. путін дуже розраховував отримати цю країну як союзника у війні проти України. Натомість зарубіжні ЗМІ поширюють інформацію, що Індія передала вже 12-ту партію гуманітарної допомоги нашій державі. У ЗМІ Індії також поширюються акценти, що після відступу росіян від Харкова глобальний наратив про війну в Україні починає змінюватися.
— Проєкти країн світу щодо підтримки України та розширення співпраці. Зокрема, щодо заяви міністра оборони Данії: «Україна може очікувати більше зброї від Данії». Інший приклад: Франція та Румунія уклали угоду про полегшення експорту зернових з України сухопутним, морським і річковим транспортом.
