Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
…Минуло 40 днів від трагічної події на Харківщині, коли внаслідок підриву на міні разом із трьома побратимами загинув відомий український поет і музикант, автор пісень, блогер, громадський та політичний діяч, волонтер Гліб Бабіч.
Україна втратила не лише надзвичайно талановиту людину, яка була успішною у багатьох сферах діяльності (і в кожній з них – мав безліч прихильників і щирих друзів), а й справжнього Воїна, ветерана АТО/ООС, фронтовика-добровольця, що у лютому 2022 року вже вдруге після весни 2014-го – став на захист Батьківщини, на яку вдерлися колони рашистських «асвабадітелєй».
Його бойовим позивним став старий творчий псевдонім «Лєнтяй», під яким він, скромний підприємець,у рідному Миколаєві писав вірші. Деякі з них, на організованій ним з друзями студії звукозапису, згодом перетворювалися на пісні. У той час Гліб, вочевидь, не сподівався на мегапопулярність, він просто творив, укладаючи в рядки свої філософські роздуми про життя, що оточує, – у «шансонному» стилі, переважно російською мовою, поширеною у «місті корабелів» (до слова, його батьком є відомий не лише у Миколаєві, а й у колишньому Союзі інженер-суднобудівник, автор багатьох книг і статей Валерій Васильович Бабіч). У творах Гліба вже тоді відчувалася тема лиха, що насувається, «передчуття війни», що потім пролунає у його пісні «Воронёная сука»:
Я глажу прицельную планку на холке,
Как с малым щенком, забавляюсь с затвором.
А где-то выходят к селениям волки,
И скорую вольницу чувствуют воры.
Тихонько кормлю воронёную суку,
С тоскливым предчувствием дальней дороги.
Родятся мальчишки, хлеба и разлука –
Такие приметы – война на пороге!..
2014-го Гліб добровольцем пішов на фронт, де вміло приручив вогневих «драконів» − зенітні самохідні установки ЗСУ-23-4 «Шилка» − які він досконально знав і обожнював. Гліб так ласкаво називав їх, бо стрільба «шилок» справді нагадує вогняний видих казкових драконів, і він був майстром таких нищівних вогневих ударів.
Під час шести фронтових ротацій протягом п’яти років щирий патріот України пройшов такі «гарячі точки» АТО/ООС, як Дебальцеве, Мар’їнка, Широкине, Водяне, Авдіївка, і не лише воював, а й створив поетичний «фронтовий цикл», зокрема такі твори, як драматична пісня «Крест Дебальцевский», трагічна «Будет все хорошо» (реквієм другу, Сергію Бородаю, який загинув на кургані Гостра Могила) і лірична «Братишка-сверчьок», яка точно змальовує, як емоційні «дрібниці» допомагають фронтовику долати труднощі окопного життя.
Варто зазначити, що під час військової служби Гліб перейшов на українську, хоча усе свідоме життя був російськомовним. Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, обіймаючи посаду командира взводу і чимало зробив для формування бригадних традицій – зокрема, його пісня «Подай зброю» стала неофіційним гімном бригади. Зв’язки із рідним військовим колективом він зберіг і після 2019 року, коли прапорщик Бабіч залишив службу за станом здоров’я – звільнився, коли відчув, що на тлі фронтових буднів загострилися хронічні хвороби, і не хотів бути тягарем для однополчан.
Але спокійного цивільного життя не вийшло – Гліб стає активістом та співзасновником волонтерської ініціативи «Res_Publica. Брати по зброї», яка активно надавала допомогу підрозділам ЗСУ.
Він багато писав на актуальні теми на власній сторінці в соцмережі Facebook, публікував відео на своєму Youtube-каналі «Тепла лампова хунта». Тривала і плідна творча співпрацята щира дружба Гліба із відомим українським рок-гуртом Kozak System, до репертуару якого увійшли сім пісень «Лєнтяя», зокрема, «Сила і зброя», «Досить сумних пісень», «Свобода наче любов», «Мольфар», «Ті, що тримають небо над Різдвом». Останню його пісню – «Не покинь» – музиканти гурту презентували вже після його загибелі.
Минулого року видавництво «Білка» видало збірку поезій Гліба Бабіча «Вірші та пісні», яка викликала значний інтерес у читачів і увійшла до традиційного рейтингу АрміяInform «Найкращі 10 книг 2021 року від ветеранів російсько-української війни».
Після початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну Гліб Бабіч долучився до Сил тероборони столиці, а пізніше займався впровадженням мобільних комплексів оптоелектронної розвідки «Локі», разом із групою друзів готував до відправки на фронт автомобілі, на які встановлювалися сервери та монітори. 28 липня під Ізюмом машина, на якій екіпаж із п’яти волонтерів розвозив устаткування у кілометрі від лінії фронту, наскочила на ворожу протитанкову міну, внаслідок вибуху Гліб та троє його побратимів загинули, вижити судилося лише одному з них, Дмитру Єршову, який дістав важких поранень.
Гадаю, найкращим пам’ятником Воїну і поету, патріоту України, добрій, світлій, небайдужій людині Глібу Валерійовичу Бабічу буде те, що лунатимуть написані ним рядки – зокрема, один із його найкращих віршів, у якому йдеться про уявну розмову на фронті із Тарасом Шевченком. Цей вірш Гліб та його однополчани прочитали у відеокліпі, знятому на передовій 2019 року, з нагоди 205-ї річниці від дня народження Кобзаря.
Хтось збереже цю землю, хтось в ній посіє хліб,
Хтось нагодує слабших – ким вони не були б.
Вийде із диму сонце, зійде вночі зоря,
В кожній хвилині буде дещо від Кобзаря.
Душі тримайте разом. Розум тягніть з юрби.
Йти догори не важко – тим, хто вже не раби.
Хочеш дійти до світла – треба зробити крок.
Є в Україні воля. Є в Україні Бог…
Фото зі сторінки Гліба Бабіча в соціальній мережі Facebook
