У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
- Олександр Терещенко. «Життя після 16:30» — зібрані в книгу нотатки автора — внутрішній монолог сильної, мужньої і мудрої людини. Учасник боїв у Донецькому аеропорту, один із тих, кого назвали «кіборгами». Діставши тяжке поранення, втративши руки, пройшовши через неймовірні випробування, він зміг повернутися до активного повноцінного життя. Книга Олександра Терещенка, позбавлена штучного пафосу і моралізаторства, — це урок патріотизму, мужності і людяності. Про це повідомляє Армія FM.
- Василь Мулік. «Congo — Донбас. Гвинтокрилі флешбеки» — книга про українських вертолітників під час війни на сході України та в миротворчій місії в Демократичній Республіці Конго. Все про льотчиків: їхнє життя, службу, емоції, надії та страхи. Саме завдяки особливому прийому написання — як це все переживав безпосередній учасник бойових дій, читач разом з оповідачем відчуває захоплення від польоту та страхіття війни. А ще, окрім постійного хвилювання, читача очікує справжній авіаційний гумор.
- Ігор Михайлишин. «Фуга 119» — книга про ворожий полон, куди потрапили добровольці батальйону «Донбас» після боїв в Іловайську. Переосмислення та пошук нового привів автора до застосування принципу побудови фуги — поліфонічного музичного твору. Структура книги орієнтована на подвійну (двотемну) триголосну фугу з кодою. Це дає змогу сповна передати сплетіння болю та жаху — звичної буденності полону, де вихід можливий тільки через смерть. Твір є продовженням книги «Танець смерті» та другим в майбутній трилогії «2014». «Фуга 119» увійшла до Довгого списку в номінації Книга року ВВС – 2021.
- Олександр Вдовиченко. «72. Записки комбата» — автор із позивним «Слов’ян» передав усі пережиті події російсько-української війни у своєму динамічному стилі. У книзі поєднано кінематографічне бачення всього, але виклад історії чесний, відвертий та іноді навіть доволі жорсткий. Точне описання персонажів та їхніх характерів, просте і достовірне викладення, серйозність і оцінка зсередини — саме так можна характеризувати новий український літопис, історія якого твориться вже на наших очах.
- Артем Єрьомін. «Записки Макара» — у книзі автор зображує правдиву картину війни, щоб читач міг поглянути на неї очима солдатів в окопах. Живі буденні історії з передової: такі різні, але такі, що чіпляють душу. Бо лише тим, хто захищає наш спокій безпосередньо там, на нулях, відома справжня ціна цього спокою. Вони пишуть історію незалежної України власним життям і здоров’ям, тривогами, сльозами, хвилюванням своїх рідних та близьких людей.
- Валерій Пузік. «Шахта. Ранкове зведення» — документальний роман, події якого відбуваються в червні-липні 2015 року. В центрі історії бійці Добровольчого українського корпусу — артилерійський підрозділ, який виїхав на передову в район шахти «Бутівка». Автор пропонує разом з добровольцями в кузові ЗІЛа виїхати на передову, облаштувати «хату» у Водяному, позиції в Опитному, поблизу Авдіївки та шахті «Бутівка»; побути в шкурі артилериста-добровольця в період чергового перемир’я і провести «казковий» місяць на передовій: ховатися від танкового обстрілу, укріплювати позиції, копати, їсти зіпсовану ковбасу, черствий хліб, сваритись і ділити один автомат на чотирьох. «Ранкове зведення» — найповніше зібрання поетичних текстів Валерія Пузіка, які були написані в період з 2015 по 2020 роки.
- Юрій Руденко. «War.Ru» — це документальне дослідження першого року російсько-української війни. Ідеться про період від лютого 2014-го до лютого 2015-го року. Події викладені в хронологічній послідовності, максимально стисло та доступно. Окрім тексту, видання має QR-коди — майже 300 посилань на реальні відео. В книзі зображено взаємний вплив інформаційної складової бойових дій на реальний стан речей і навпаки. Також йдеться про принципи роботи пропаганди та методи їх використання на прикладі діяльності російських ЗМІ.
- Гліб Бабіч. «Вірші та пісні» — двомовна поетична збірка, до якої увійшли як тексти російською, написані автором у перші роки війни, так і тексти українською, тож це такий собі поетичний щоденник трансформації. Кожному, хто свідомо обрав українську за ці роки, знайомий етап неможливості вільно передати емоції мовою, до якої лише починаєш призвичаюватись, проте голос військових пісень Бабіча ні на мить не втрачає виразності, набуваючи нових граней.
- Ігор Сейко. «Будемо жити! Я — Скіп…» — до книги увійшла 21 новела, де автор розповідає про події російсько-української війни, в яких брав участь як доброволець 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» з 2014 по 2016 рік. За словами Ігоря Сейка, новела «Міна» є його найулюбленішою. Каже, що у ній він намагався висловити поетичне ставлення до цього вибухового пристрою.
- Мартін Брест. «Піхота. Наша земля» — видання містить матеріали попередніх трьох книг автора, перекладене українською. Це правдива історія бойових дій мотопіхотної роти весною 2016 року у найпівнічнішій точці сектора «М» — передмісті Докучаєвська. Двадцять два дні диму, попелу, боїв, «режимів тиші», сміху, суму по дому, стрільби, кави, гумору, злості, знов боїв… двадцять два дні справжньої української піхоти.
читайте також:
